Емпіричне рівняння стану реального газу записане у вигляді степеневого ряду:
    pV_m = RT(1 + b/V + c/V² + ...),
або
    pV_m = RT(1 + b’p + c’p² + ...),
де b, c, b’, c’ — емпіричні сталі (віріальні коефіцієнти), характерні для даного газу; V_m — молярний об’єм; p — тиск, R — газова стала; T — термодинамічна температура. 

1. Загально — будь-яке рівняння, що виражає ефект замісника через два параметри.
2. У фізико-органічній хімії — рівняння, що враховує сумісний вплив пара- та мета-замісників (i = м- чи п-) на реактивність, спектроскопічні властивості i т.п. у бензені чи інших ароматичних системах:
    Pⁱ = ρ _I ⁱ σ _I + ρ_Rⁱ σ_R,
де Pⁱ — величина властивості, пов’язана з уведенням замісника Х, віднесена до властивості, коли замісником Х є Н, σ_I та σ_R — індуктивні та резонансні константи замісників відповідно, ρ_I ⁱ та ρ_Rⁱ — відповідні коефіцієнти регресії. 

Рівняння хімічної реакції, де даються хімічні формули реактантів і продуктів реакції з коефіцієнтами, які повинні бути такими, щоб число кожного типу атомів, їхній загальний заряд, спін залишалися незмінними в реакції. Пр.,
2Na + Cl₂ = 2NaCl 

Рівняння стану ідеального газу, виражене за допомогою зведених параметрів: зведеного тиску p_r, зведеного об’єму V_r та зведеної температури T_r :
(p_r + 3/V_r)(3V_r – 1) = 8T_r. 

Збалансоване хімічне рівняння, в якому сильні електроліти записуються як дисоційовані йони. Пр.,
Ag⁺(aq) + NO₃^–(aq) + Na⁺(aq) + Cl^–(aq) = AgCl(s) + Na⁺(aq) + NO^3–(aq),
але запис
AgNO₃(aq) + NaCl(aq) = AgCl(s) + NaNO₃(aq)
не є йонним рівнянням. 

1. У хімічній динаміці — рівняння, що описує еволюцію молекулярної системи в часі.
2. У хімічній кінетиці — рівняння, що описує залежність концентрації речовини чи швидкості реакції від концентрацій реагентів від часу. 

Рівняння Арреніуса, в якому преекспонентний фактор пропорційний до Tⁿ, де T термодинамічна температура, n — емпірична стала:
    k = BTⁿ exp(E_a/RT),
де k — константа швидкості реакції, B — незалежна від температури стала, E_a — енергія активації, R — газова стала. 

Збалансоване хімічне рівняння, в якому всі реагенти, в тому числі йонні сполуки, записуються нейтральними формулами. Пр.,
    AgNO₃(aq) + NaCl(aq) = AgCl(s) + NaNO₃(aq)
є молекулярним рівнянням, а рівняння
Ag⁺(aq) + NO₃^–(aq) + Na⁺(aq) + Cl^–(aq) = AgCl(s) + Na⁺(aq) + NO₃^–(aq)
не є таким. 

Збалансоване рівняння, яке описує реакцію, що відбувається в розчині, де всі сильні електроліти записуються дисоційованими на йони. 

Рівняння, що описує кінетику кристалізації:
    1 – ϕ = exp(– ktⁿ),
де ϕ — об’ємна частка кристалів, що утворились за час t; k та n — емпіричні параметри. Величина k залежить від температури, n за теорією є цілим числом, що може мати значення від 1 до 4. 

Залежність, що описує ізотермічну адсорбцію на поверхні рідкої фази. У випадку наявності в рідкій фазі компонента С описується виразом:
    Γ = – c/RT(dσ/dc)_q,T,
де Γ — надлишкова поверхнева концентрація компонента, адсорбованого на поверхні рідкої фази, виражена в молях на одиницю поверхні; с — концентрація адсорбованого компонента С в об’ємі рідкої фази; σ — поверхневий натяг; q — поверхня рідкої фази.
У випадку йонних поверхневоактивних речовин:
    Γ = – (1/2RT) (dσ /d lnc)_q,T,
де фактор 2 відображає факт наявності двох йонних частинок. Рівняння застосовне лише для концентрацій, нижчих від критичної концентрації міцелоутворення. 

Емпіричне рівняння, що описує залежність константи швидкості реакції (k) від температури (T) :
    k = Aexp(– E_a/RT),
де A — преекспонентний множник; E_a — енергія активації; R — універсальна газова стала.
Преекспонентний фактор А і енергія активації приймаються за незалежні від температури. 

Рівняння, що пов’язує log([SH⁺]/[S]) + H₀ та H₀ + log[H⁺] для основи S у водному розчині мінеральної кислоти:
log([SH⁺]/[S]) – log[H⁺] = (Ф–1)(H₀ + log[H⁺]) + pK_SH+,
log([SH⁺]/[S]) + H₀ = Ф(H₀+ log[H⁺]) + pK_SH+,
де H₀ — функція кислотності Гаммета; H₀ + log([H⁺]) є функцією добутку активностей для еталонної (пр., нітроанілінової) основи, взятої при визначенні H₀. 

Ріняння Брунауера — Емета — Теллера, що описує ізотерму багатошарової адсорбції, і має вигляд:
    p/(x(p₀– p)) = 1/(x_mb) + (b –1)p/(x_mbp₀),
де p — рівноважний тиск; x — кількість газу, адсорбованого одиницею маси адсорбата; p₀ — пружність насиченої пари чистої адсорбованої речовини; x_m — кількість газу, потрібна для утворення мономолекулярного шару на поверхні одиниці маси адсорбата; b — стала, характерна для даної системи й температури. 

Основне рівняння статистичної термодинаміки, що дає статистичне визначення ентропії (S):
    S = k lnW,
де k — стала Больцмана, W — термодинамічна імовірність знаходження системи в певному стані. 

Рівняння для розрахунку термодинамічного потенціалу (ΔG) сольватації одного моля йонів:
    ΔG = – (N_A z_B² e² / 2a) (1 – 1/ε),
де N_A — число Авогадро, z_B — заряд йона В, e — заряд електрона, ε — електрична проникність. 

Рівняння для розрахунку енергії суми кулонівської та борнівської взаємодій (ΔU) в йонному кристалі:
ΔU = –(N_A A|z₊|| z_–| e² /4π ε₀ r₀) (1 – 1/n),
де N_A — число Авогадро, z₊ — заряд катіона, z_— — заряд аніона, e — заряд електрона, ε₀ — електрична проникність вакууму, r₀ — рівноважна відстань, А — стала Маделунга. 

Рівняння дифракції рентгенівських променів для кристалів:
n λ = 2 d sinθ.
Пов’язує кут відбивання пучка [струменя] рентгенівських променів з довжиною хвилі λ системою паралельних площин у ґратці кристала, розташованих на віддалі d одна від одної, де θ — кут між надхідними променями та площиною, а n — ціле число 1, 2, 3… Рівняння використовується при аналізі рентгенівських спектрів з метою встановлення структури кристалів. 

Рівняння, що описує залежність константи швидкості реакції k від коефіцієнтів активностей реактантів f_Х та активованого комплексу f^#. Для реакції
    A + B → AB^# → C + D
таке рівняння має вигляд:
    k = k₀ f_A f_B / f^#,
де k та k₀ — константи швидкості реакції в даному й стандартному розчинах відповідно; f_A, f_B, f^# — коефіцієнти активності реактантів А, В й активованого комплексу AB^# відповідно. 

Напівемпіричне рівняння, яке описує співвідношення між тиском (P), об’ємом та температурою (T) реального газу:
    (P + a/V_m²)(V_m – b) = RT,
де a, b — емпіричні сталі, характерні для даного газу; V_m — молярний об’єм; величина a/V_m становить поправку на сили взаємного притягання молекул; b — поправка на молярний об’єм власних молекул. 

Рівняння, що описує залежність осмотичного тиску (π_OS) розведеного розчину неелектроліту від термодинамічної температури (Т) i молярної концентрації цього розчину (с):
    π_os = cRT,
де R — універсальна газова стала. 

Рівняння, що описує залежність приведеної в’язкості η_rd від масової концентрації полімера с для розбавлених полімерних розчинів:
    η_rd = [η] + k_H[η]²c,
де [η] — питома в’язкість, k_H — коефіцієнт Гаггінса. 

Рівняння, яке описує вплив мета- або пара-замісників Х на реактивність функційної групи Y в похідних бензену (m- або p-XC₆H₄Y):
    log(k/k_o) = ρσ або log(K/K_o) = ρσ,
де k і K — константи швидкості та рівноваги, відповідно, для даної реакції m- або p-XC₆H₄Y; k_o і K_o стосуються реакції C₆H₅Y, тобто при Х = Н; σ — характеристична константа замісника; ρ — характеристична стала для реакції даного реакційного центра Y. Рівняння ці часто зустрічаються в формі, де logk₀ і logK₀ виділяються як окремий член з правого боку рівняння у вигляді
    logk = logk₀ – ρσ або logK = logK₀ – ρσ.
У цьому випадку відрізок, який відтинає на осі ординат лінія регресії logk₀ (або logK₀ ) від σ, відповідає Х = Н. 

Рівняння, в якому певна біологічна активність (С) речовини виражається як функція ліпофільності та електронних та стеричних властивостей молекули досліджуваної речовини:
    log (1/С) = a₀ + a₁logP – a₂(logP)² + a₃σ + a₄E_s,
де Р — коефіцієнт розподілу октанол — вода, параметри σ, E_s відображають електронні та стеричні параметри молекули, a_i — емпіричні параметри, що отримуються при обробці [оброблянні] експериментальних даних. Використовується при комп’ютерному дизайні структур молекул з потрібною біологічною активністю. 

Спрощене рівняння для розрахунку рН буферних розчинів для випадку, коли є відомим відношення [AH]/[A^–]:
    pH = pK_а – log([AH]/[A^–]),
де pK_a — від’ємний логарифм константи дисоціації кислоти АН; [AH] — концентрація кислоти; [A^–] — концентрація аніонів кислоти. 

Термодинамічне рівняння, що пов’язує зміни екстенсивних параметрів стану фази в системі
    T_jdS_j = dU_j + p_jdV_j – Σ(μ_j,i dn_j,i),
де S — ентропія; U — внутрішня енергія; p — парціальний тиск компонента; V — об’єм компонента; μ — хімічний потенціал компонента; j — індекс, що вказує на фазу системи; i — номер компонента системи; n — кількість компонента системи, моль; Σ — сума по всіх i компонентах. 

Рівняння, що пов’язує ентальпію (чи внутрішню енергію) з вільною енергією реакції. У випадку, коли реакція відбувається при постійному тиску, воно має вигляд:
    ΔG = ΔH – T ΔS,
де ΔG — зміна вільної енергії Гіббса в реакції, ΔH — зміна ентальпії в реакції, ΔS — зміна ентропії в реакції, T — термодинамічна температура
У випадку, коли реакція відбувається при постійному об’ємі, це рівняння має вигляд:
    ΔF = ΔE – T ΔS,
де ΔF — зміна вільної енергії Гельмгольца в реакції, ΔE — зміна внутрішньої енергії в реакції. 

Рівняння, що пов’язує між собою зміни інтенсивних параметрів стану фази в системі:
    S_j dT_j – V_j dp_j + Σ(dμ_j,i n_j,i ) = 0,
де S — ентропія; T — термодинамічна температура; V — об’єм; p — тиск; μ — хімічний потенціал компонента; j — індекс, що вказує на фазу системи; i — номер компонента системи; n — кількість компонента системи, моль; Σ — сума по всіх i компонентах. 

У хімії поверхні — рівняння, що пов’язує величину поверхневого заряду (σ) розчину з концентраціями (n_i∞) наявних в ньому йонів:
де n_i∞ — концентрація йона і, k — стала Больцмана, T — термодинамічна температура, ε_о — проникність вакууму;ε _r — відносна проникність середовища; φ_o — потенціал поверхні; q — заряд йона (позитивний чи негативний), е — заряд електрона.
 

Рівняння, що належить до групи лінійних співвідношень вільних енергій i описує залежність констант швидкості k_s сольволізу субстрату від йонізуючої [йонізівної] сили розчинника Y:
    log(k_s/k_о) = m Y,
де m — характеристика субстрату, взята рівною одиниці для трет-бутилхлориду; k_о — константа швидкості в стандартному розчиннику (етанол — вода, об’ємне співвідношенні 80:20).
Рівняння пізніше було розширене до такого:
    log(k_s/k_о) = mY + IN,
де I — параметр чутливості, N — нуклеофільність розчинника. Використовується не лише для сольволізу, але й для інших реакцій. 

Напівемпіричний вираз для середнього коефіцієнта активності (f ) сильного електроліту:
    logf = – A |z⁺ z^–| I^0.5/(1+ B a I^0.5) + СI,
де C, a — емпіричні константи; А — коефіцієнт, залежний від властивостей розчинника; z_i — заряд йона; I — йонна сила розчину; B = 50.29/(εT)^0.5; ε — діелектрична проникність розчинника; T — термодинамічна температура. 

Напівемпіричний вираз для розрахунку коефіцієнта активності γ сильного електроліту:
    – logγ = z²AI^1/2(1 + aBI^1/2),
де γ — коефіцієнт активності йона; z — заряд йона; І — йонна сила; a — параметр, залежний від розміру йона; А, B — залежні від температури константи.
Активність йонів не можна визначити чисто термодинамічними методами, тому що ефект йона не можна відділити від ефекту протийона. Іншими словами, електрохімічний потенціал йона не можна розділити на хімічну та електричну компоненти. Такий розділ можна зробити лише на нетермодинамічних засадах. Приймається, що моляльний коефіцієнт активності хлорид-йона в розбавленому водному розчині (I < 0.10 моль кг^-1) може бути оцінено при використанні цього рівняння. 

Ріняння, що описує залежність між довжиною хвилі (λ) електрона та його кількістю руху (р):
    λ = h/р,
де h — стала Планка. 

Емпіричне рівняння, що дозволяє оцінити ентальпію утворення сполуки (АВ) при взаємодії кислоти (А) та основи (В) Льюїса за емпіричними параметрами (С, E), які характеризують їхні властивості (при цьому в А та В вказуються атоми, між якими відбувається взаємодія):
    ΔH (кДж моль^-1) = – 4.184 (C_AC_B + E_AE_B). 

Рівняння, що описує залежність між леткістю компонентів а_i газової суміші при сталих тиску й температурі:
    Σx_i (dlna_i /dx_i ) = 0, t, p = const,
де Σ — сума по всіх і компонентах; x_i — мольна частка компонента. 

Рівняння, що описує вплив тиску (р) на константу швидкості реакції при постійній температурі:
    (dlnk/dp)_T = – ΔV^#/RT,
де ΔV^# — об’єм активації. 

Емпіричний вираз, що описує реактивність нуклеофілів (логарифм відношення констант швидкостей реакції) за допомогою стандартного електродного потенціалу (Е°) реаґенту в реакції
    2Х^– → Х₂ + 2е^–
та величини рК_а спряженої кислоти нуклеофільного реаґенту в воді:
    log(k/k_o) = αE_n + βH,
де α, β — константи, E_n = Е^о + 2.60 ; H = рК_а + 1.74. 

Рівняння, що пов’язує масу з енергією:
    E = mc²,
де E — енергія, яка виділяється, коли зникає певна кількість маси m, або втрата енергії, коли виникає ця кількість маси. 

Рівняння, яке враховує явища капілярності:
    SdT – τdp + dγ + σ^adE + ΣГ_j μ_j = 0,
де S — надлишкова ентропія поверхні, що доводиться на одиницю площі міжфазної поверхні; τ — товщина або надлишковий об’єм одиниці площі міжфазної поверхні; p — зовнішній тиск; γ — натяг на границі поділу фаз; σ^a — фізичний заряд на одиницю площі міжфазної поверхні (з боку α­фази); E — сумарна різниця потенціалів між контактами електрохімічної чарунки, що містить задану міжфазну поверхню, і член, що включає хімічні потенціали нейтральних частинок; Г_j — поверхневий надлишок груп частинок j; μ_j — хімічний потенціал сукупності частинок j, для яких чистий заряд дорівнює 0; j — електронейтральний компонент одної або другої з фаз, а сума береться по всіх складових за винятком одного з кожної фази. 

Рівняння, що описує вплив ізобарних змін температури на
константу хімічної рівноваги К:
    dlnK/dT = –ΔHº /RT²,
де ΔHº — стандартна ентальпія реакції; R — газова стала; T — термодинамічна температура. 

Рівняння, що описує вплив зміни температури при сталому об’ємі на константу хімічної рівноваги К:
    dlnK/dT = –ΔU/RT²,
де ΔU — стандартна внутрішня енергія реакції; R — газова стала; T — термодинамічна температура. 

Співвідношення між густиною дифузного граничного струму (i_d) та концентрацією (c) в полярографічному експерименті:
    i_d = 0.732nFС₀D^1/2m^2/3t^1/6,
де n — число електронів у реакції; F — число Фарадея; С₀ — концентрація реактанту; D — коефіцієнт дифузії реактанту; m — маса ртутної краплі; t — час витікання краплі з капіляра. 

Рівняння для розрахунку енергії кристалічної ґратки (U) йонного кристала, що складається з катіонів та аніонів, відповідно з зарядами z₊ та z_–, які можна розглядати як тверді сфери:
    U = N_A z₊ z_– e² M r ^–1 (1–1/n),
де N_A — число Авогадро, e — заряд електрона, M — стала Маделунга, r — рівноважна міжатомна віддаль, n — ціле число. 

Математичний вираз, що описує зміну концентрації речовини C в часі t, напр., для реакції першого порядку з константою швидкості реакції k:
    [C] = [C]_o exp (– kt),
де [C]_o — початкова концентрація речовини С. 

Емпіричне рівняння, що зв’язує пружність насиченої пари рідини р з абсолютною температурою:
    log p = – a/T – b logT + c,
де a, b, c — емпіричні параметри, характерні для кожної речовини. 

Рівняння, що описує залежність між тиском р і термодинамічною температурою Т в однокомпонентній двофазній системі в стані рівноваги між фазами при фазових переходах:
    dp/dT = ΔH / (T ΔV),
де ΔH — молярна ентальпія фазового переходу (випаровування, плавлення, сублімації, поліморфного перетворення); T — температура фазового переходу, ΔV — зміна молярного об’єму при фазовому переході. 

Залежність, що зв’язує діелектричну проникність (ε) з поляризовністю молекули (α):
    (ε – 1)/(ε+2)(M/ρ) = 4παN/3,
де M — молекулярна маса; ρ — густина; N — число Авогадро. 

Модифіковане рівняння Беннета — Олсена, що має вигляд:
    log([SH⁺]/[S]) – log[H⁺] = mX + pK_SH⁺_,
де X — функція активності для відповідної еталонної основи. Ця функція називається надлишковою кислотністю, тому що є мірою різниці між кислотністю розчину й кислотністю ідеального розчину з тією самою концентрацією:
    X = –(H₀ – log[H⁺]) та m = 1 – Ф. 

У хроноамперометрії — співвідношення між густиною лімітованого дифузією струмом i(t) та часом t. Рівняння дійсне лише для плоских електродів у неперемішуваному розчині. Густина дифузного струму знаходиться в оберненій залежності від квадратного кореня з часу, або виражається по іншому:
    i(t) = A t ^–0.5.
Константа A є пропорційною до концентрації реактанту і до квадратного кореня коефіцієнта дифузії реактанту. Оскільки рівняння виведене для неперемішуваного розчину, воно перестає виконуватись, коли виникає природна конвекція. 

Рівняння, що описує залежність константи швидкості реакції
(k) від діелектричної сталої розчинника (ε); для реакції
    A + B → AB
така залежність опишеться виразом:
    lnk = lnk_o – (N / RT)⋅((ε – 1) / (2ε + 1)) F,
    F = μ_A² / r_A³ + μ_B² / r_B³ + μ_AB² / r_AB³,
де k_o — стала для реакції, μ_х — дипольний момент молекулярної частинки Х, r_X — радіус цієї частинки. 

Рівняння ізотерми адсорбції в одношаровому наближенні:
    x = x_map/(1+ ap),
де x — кількість газу, адсорбованого одиницею маси адсорбенту; x_m — гранична кількість газу, необхідна для утворення мономолекулярного шару на поверхні адсорбенту; a — стала; p — рівноважний тиск. 

Зміна енергії перехідного стану (δЕ^#), як результат певних збурень (напр., заміни замісників у одному з реактантів), є лінійною комбінацією змін, пов’язаних з цими збуреннями, в енергіях реактантів (δЕ_R) та продуктів (δЕ_P):
    δЕ^# = α⋅δЕ_P + (1 – α)δЕ_R,
де α — коефіцієнт, що лежить у межах 0 — 1. 

Рівняння для електричного заряду (Q_A) на одиниці поверхні електрода
    (∂γ /∂E_A)_T,p,μ_i≠μ = – Q_A,
де γ — тиск на границі поділу фаз; E_A— потенціал елемента, в якому електрод порівняння є в стані рівноваги з одним йонних компонентів А; T — термодинамічна температура; p — тиск; μ_i — хімічний потенціал комбінацій частинок і з загальним зарядом, рівним нулю. 

Рівняння, що описує залежність поверхневого натягу (γ) від густин рідини (D) та її пари (d):
    γ = K(D – d)⁴,
де К — емпіричний параметр. 

Рівняння, що описує залежність характеристичної в’язкості полімера [η], від його середньої відносної молекулярної маси (молекулярної ваги, M)
    [η] = K M^a,
де K та a — емпіричні константи. 

Загальне рівняння, що пов’язує Гіббсову енергію активації (Δ^#G) зі стандартною вільною енергією (Δ_rG°) реакції в певному розчиннику:
    Δ^#G = (λ/4) (1 + Δ_rG°/λ)²,
де λ — енергія реорганізації, Δ_rG° — стандартна вільна енергія реакції, скоригована на величину електростатичної роботи, необхідної для того, щоби поставити реактанти разом у потрібне положення, λ/4 — внутрішній бар’єр реакції.
На початку запропоноване для зовнішньосферного переносу [перенесення] електрона, це рівняння потім було поширене на реакції переносу [перенесення] атомів та груп. 

Співвідношення між бар’єром (ΔG^#) для термічного електронного переходу, енергією відповідного оптичного переходу з переносом [перенесенням] заряду (ΔЕ_op), та загальною зміною стандартної енергії Гіббса, що супроводить термічний перенос [термічне перенесення] електрона (ΔG°). При допущенні про квадратичну залежність між енергією системи та відхиленням її від рівноваги (модель гармонічного осцилятора) справедливим є рівняння:
    ΔG^# = ΔЕ_op² / 4 (ΔЕ_op– ΔG°).
Найпростіша форма цього рівняння (при виродженому електронному переході, тобто для симетричної системи) має вигляд:
    ΔG^# = ΔЕ_op / 4. 

Рівняння радикальної кополімеризації в бінарних сумішах. Описує залежність складу кополімера від складу суміші:
dm_A/dm_B = [M_A]([M_A]r₁ + [M_B]) / [M_B]([M_B]r₂ + [M_A]),
де m_A, m_R — концентрації ланок M_A та M_B у кополімері; [M_A], [M_В] — концентрації мономерів А та В у вихідному розчині; r₁, r₂ — параметри кополімеризації, що залежать від констант швидкості реакцій росту ланцюга. 

Рівняння, що пов’язує електрорушійну силу елемента з концентраціями, чи точніше з активностями, реактантів та продуктів реакції (a_i). Так для реакції
    aA + bB = cC + dD
електрорушійна сила елемента (Е) дається рівнянням:
    E = E° + (RT/nF)ln (a_C^c a_D^d a_A^–a a_B^–b),
де E° — стандартна електрорушійна сила елемента, R — газова стала, T — термодинамічна температура; n — число електронів, що беруть участь у реакції; F — стала Фарадея. 

Частковий випадок принципу Бела — Еванса — Поляні: лінійне співвідношення між енергією активації E_a та тепловим ефектом для ряду хімічних реакцій ΔH_r:
    E_a = α + βΔH_r,
яке описує реакції відриву атомів радикалами H^•, D^•, CH₃^•, OH^•; α та β — емпіричні константи. 

Рівняння адіабати ідеального газу, молярна теплоємність [тепломісткість] якого не залежить від температури:
    pV^b = const,
де b = C_p C_v; a C_p, C_v — теплоємності [тепломісткості] при постійних тиску p й об’ємі V відповідно. 

Рівняння, що пов’язує поверхневий натяг (γ) рідини з її температурою:
    γ (M/D)^2/3 = k (T_c – T – 6),
де M — молекулярна вага рідини, D — її густина, k — константа Рамсея — Шілдса, T_c — критична температура, T— температура вимірювань. 

Лінійне співвідношення вільних енергій, що застосовується для реакцій між нуклеофілами та деякими великими та відносно стабільними органічними катіонами:
    logk_N = logk₀ + N₊,
де k_N — константа швидкості реакції даного катіона з даною нуклеофільною системою (даний нуклеофіл у даному розчиннику), k₀ — константа швидкості реакції даного катіона з водою у воді, N₊ — параметр, що характеризує нуклеофільність системи і не залежить від катіона. 

Двопараметрове кореляційне рівняння для аналізу ефектів замісників на швидкості реакцій та спектральні характеристики молекул:
    log(k_H/k_R) = ρ(fF+rR),
де k_H, k_R — константи швидкості незаміщеної та заміщеної молекули; F, R — стала поля та резонансна стала замісника R; ρ, f, r — епіричні сталі, що залежать від умов експерименту. 

Одне з лінійних співвідношень вільної енергії активації:
    log(k/k₀) = sn,
що використовується для опису зміни реактивності (відношення констант швидкості реакцій k/k₀) електрофільних субстратів відносно серії нуклеофільних реагентів; n є характеристикою реагенту (мірою його нуклеофільності), s — характеристикою субстрату (мірою його чутливості до нуклеофільності реагенту). Шкала n базується на коефіцієнтах реакції метилброміду з нуклеофілами у воді (n = 1) та гідролізу метилбромідів (n = 0) при 25 °C, а s прийнято рівним 1. 

Рівняння, що описує зв’язок між тиском (p), об’ємом та температурою ідеального газу:
    pV_m = RT,
де V_m — молярний об’єм, R — газова стала, T — термодинамічна температура. 

Рівняння, отримане на основі аналізу кінетичних даних з гідролізу аліфатичних естерів, що включає полярний ефект замісника (σ^*) та стеричну константу замісника (E_s) у формі:
    logk = logk₀ + ρ^*σ^* + δE_s
Термін також вживається для позначення інших рівнянь,. що асоціюються з ім’ям Р.В.Тафта і записуються у формі однопараметрового рівняння, коли одним з факторів полярним чи стеричним можна знехтувати. В останній час σ^* замінюється спорідненою константою σ_I. 

Емпіричне рівняння ізотерми адсорбції:
    x = kpⁿ, чи x = kcⁿ,
де x — кількість адсорбованого газу; k, n — константи, характерні для даної системи й температури; р — рівноважний тиск адсорбату; c — рівноважна концентрація адсорбату. 

Символічне представлення хімічної реакції рівнянням, де формули реактантів є зліва, а продуктів — справа від знака рівності (чи іншого знака). Коефіцієнти перед формулами називаються стехіометричними. Реактанти й продукти відділяються в рівняннях хімічних реакцій за допомогою різних знаків: для стехіометричних співвідношень =, для прямої реакції →, для рівноважної ⇌ . 

Рівняння, що описує залежність швидкості реакції (W ) від концентрації реагентів, а в певних випадках — ще й від часу:
    W = k[A]^a[B]^b,
де k — константа швидкості реакції, [A],[B] — концентрації реактантів А та В; a, b — порядки реакції по А та В відповідно.
Швидкості складених реакцій описуються системою диференціальних рівнянь, яка інколи може бути спрощена шляхом певних наближень. 

Основне рівняння квантової механіки. Описує стаціонарні стани квантово-механічних систем:
    HΨ = EΨ,
де H — оператор Гамільтона; Ψ — його власна функція; E — власне значення енергії, що відповідає цій Ψ-функції. 

Рівняння, що описує еволюцію в часі квантово-механічної системи:
    HΨ = (ih/2π) dΨ/dt,
де H — оператор Гамільтона; Ψ — його власна функція, залежна від просторових i спінових координат і часу; i — уявна одиниця. 

Рівняння, що описує ступінь гасіння флуоресценції введеною в систему речовиною (Q). Коли процес відбувається за схемою
    S_o + hν_a → S₁ (k_o)
    S₁ → S_o + hν_e (k₁)
    S₁ → S_o (k₂)
    S₁ + Q → S_o + Q (k₃)
то відношення квантового виходу фосфоресценції (φ) у відсутності речовини Q до квантового виходу в її присутності (φ_q) описується рівнянням
    φ /φ_q = 1 + (k₃ /(k₁+k₂)) [Q]. 

Багатопараметрове розширення рівняння Гаммета, де враховано вплив підвищеного резонансного ефекту на реактивності мета- й пара-заміщених похідних бензену:
    logk = logk₀ + ρ [σ + r(σ⁺ – σ)].
де k та k₀ — константи швидкості реакцій певного похідного та сполуки, взятої за стандарт; відповідно; r — параметр, що описує підвищений резонансний ефект; ρ, σ⁺,σ, σ^– — емпіричні сталі. 

В загальному термін використовується для будь-якого багатопараметрового розширення рівняння Гаммета; інколи — спеціально для двопараметрового рівняння, в якому корелюються певні значення величини Р з константами замісника Х, а не зі значеннями, віднесеними до величини Р при Х = H. Відрізок, що відтинається на осі, в цьому випадку відповідає значенню Р при Х = H:
    P = aσ_ix + bσ_jx + h.
У таке рівняння можуть бути введені додаткові члени, що відбивають інші ефекти, напр., стеричні. 

У квантовій хімії — записується як детермінант матричних елементів, що дорівнює нулеві. Розв’язок його дає набір рівнів енергії атомних або молекулярних орбіталей даної системи. 

Йонне хімічне рівняння, яке не містить спектаторних йонів або молекул та задовольняє матеріальний та електричний баланс. напр., для йонного рівняння
Ag⁺_(aq) + NO₃^–_(aq) + Na⁺_(aq) + Cl^–_(aq) = AgCl_(s) + Na⁺_(aq) + NO₃^–_(aq)
скорочене йонне рівняння буде таким:
    Ag⁺_(aq) + Cl^–_(aq) = AgCl_(s)
оскільки натрій і нітрат йони є спектаторними (вони є з обох сторін йонного рівняння). 

Хімічний вираз, що показує загальний результат взаємодії реагентів, де по ліву сторону від знака рівності подаються хімічні символи реактантів, по праву — продуктів реакції, причому біля кожного реагенту вказується кількість його молекул, що взяла участь або утворилась при ступені повноти реакції рівному одиниці. 

Стехіометричний запис хімічної реакції, що включає як кількість і природу реагентів, так i тепловий ефект реакції, і де вказується також стан реагентів та інколи температуру й тиск, при яких вона відбувається. Таке рівняння описує і стехіометрію, і енергетику реакції, напр.,
CH₄(g) + 2 O₂(g) → CO₂(g) + 2 H₂O(g), ΔH = – 2220 кДж
Це означає, що коли 1 моль газоподібного CH₄ згорає в 2 моль газоподібного кисню, утворюються 1 моль газоподібного CO₂ і 2 моль пари води та виділяється 2220 кДж тепла. 

1. Рівняння, що описує термодинамічний потік J_i як функцію термодинамічних чинників (імпульсів) X_i або навпаки: описує залежність термодинамічного чинника від наявних у системі потоків. У лінійній термодинаміці незворотних процесів має вигляд
    J_i = Σ L_ik X_k,
де L_ik — феноменологічний множник, підсумовування здійснюється по k.
2. Рівняння, що описує залежність між безпосередньо спостережуваними величинами. 

Запис перебігу хімічної реакції, де з лівої сторони стоять реактанти, а з правої — продукти реакції; перед кожним реагентом ставиться множник, який показує, скільки молекулярних частинок бере участь у реакції, та збалансовує кількісно атомарний склад учасників з лівої та правої сторін хімічного рівняння. Для запису відношення між реактантами й продуктами реакції IUPAC рекомендує використовувати такі символи:
1) знак рівності — коли йдеться про стехіометричне рівняння:
    H₂ + Br₂ = 2HBr,
2) дві протилежно спрямовані півстрілки — коли треба підкреслити рівноважний стан реакції:
    H₂ + Br₂ ⇌ 2HBr,
3) одна звичайна стрілка — коли потрібно підкреслити, що реакція йде в одному напрямкові:
    H₂ + Br₂ —→ 2HBr,
4) дві протилежно спрямовані звичайні стрілки — коли становить інтерес кінетика реакції в обох напрямках:
    H₂ + Br₂ ⇌ 2HBr,
5) одна заповнена стрілка — коли підкреслюється, що реакція є елементарною:
    H + Br₂ → HBr + Br. 

Короткий запис ядерної реакції. Таке рівняння є збалансованим, коли суми атомних номерів з обох боків стрілки рівні, як і суми масових чисел однакові. Справа може також записуватись кількість виділеної енергії (звичайно в електронвольтах). Напр.,
    D + T → ⁴He + n + 17.58 МеВ