У мас-спектрометрії — утворення йонів у газовій фазі з розташованого на твердій поверхні матеріалу (емітера) в присутності сильного електричного поля. Термін (не зовсім влучний) означає буквально десорбцію електричного поля матеріалу у вигляді йонів певного типу з досліджуваного зразка. Насправді процес набагато складніший, бо процеси йонізації відбуваються як у твердому тілі, так і в паровій фазі. 

Дисоціація під впливом електричного поля — збільшення електропровідності електроліту внаслідок збільшення числа йонів у розчині у випадку надзвичайно сильної напруги (10⁴ — 10⁵ В см^-1) електричного поля. 

1. Поляризація хімічного зв’язку замісником, що викликана його впливом через простір молекули передовсім завдяки внутрімолекулярній [внутрішньомолекулярній] кулонівській взаємодії. На відміну від індуктивного ефекту, залежить від геометрії молекули, якою зумовлюється сприятлива орієнтація та віддаль між взаємодіючими полюсами [полюсами, що взаємодіють].
2. Ефект міжмолекулярної кулонівської взаємодії між реакційним центром та диполем чи монополем через простір, а не через зв’язки, що відбивається на швидкості реакції. Величина викликаних таким ефектом змін залежить від монополярного зарядового/дипольного моменту, орієнтації диполя, відстані між центром дії і монополем чи диполем, ефективної діелектричної сталої середовища. 

Явище усунення виродження енергетичних рівнів молекулярної частинки завдяки пониженню симетрії певного центра внаслідок взаємодії з його кристалічним оточенням.
Теоретично пояснює вплив полярних або йонних лігандів комплексів на енергію d-орбіталей центрального йона металу.
Інколи цей термін некоректно використовується замість розщеплення поля лігандів. 

Зняття виродження атомних або молекулярних рівнів у молекулярних частинках певної симетрії, викликане приєднанням чи видаленням ліганда, що приводить до зменшення симетрії. 

Сила, яку проявляє електричне поле на точковий заряд, поділена на електричний заряд. 

Густина магнітного потоку, поділена на проникність. 

Різниця потенціалів, що припадає на одиницю довжини, при седиментації або при центрифугуванні. 

Теорія будови сполук перехідних металів, в основі якої лежить електростатична модель, що пояснює особливості спектрів у видимій та УФ областях, а також магнітні властивості, враховуючи вплив лігандів на енергію d-орбіталей металу. Характер оточення центрального йона електронозбагаченими лігандами по різному впливає на розщеплення d-орбіталей, яке змінюється в залежності від кількості лігандів, відстані їх від центрального атома та їхньої здатності утворювати ковалентні зв’язки. 

Теорія електронної структури комплексних сполук, що є модифікацією теорії кристалічного поля. Вона не є чисто електростатичною та враховує ковалентність координаційного зв’язку використанням відповідних параметрів.