Розширення спектральних ліній, викликане зіткненнями різних нейтральних частинок. 

Зв’язок, значно слабкіший від звичайних хімічних зв’язків, викликаний Ван-дер-Ваальсовими силами: це, зокрема, сили притягання, зумовлені рухом електронів у атомах, напр., утримання графітних шарів, але особливо чітко цей зв’язок може бути описаний у випадку комплексів, утворених атомами інертних газів (енергія зв’зку He–He становить лише 83 Дж моль^-1, довжина 289 пм). 

Молекулярна система, в якій окремі індивідуальні частини утримуються разом завдяки притягальним силам, основний внесок в які вносять дисперсійні сили. Раніше так називали комплекс, що утворений будь-якими силами, іншими, ніж у ковалентних зв’язках. 

Половина відстані, на якій між однаковими валентно незв’язаними атомами зрівноважуються сили притягання та відштовхування. 

Ізотерма, що описує залежність між тиском та об’ємом реального газу при постійній температурі за допомогою рівняння ван дер Ваальса. 

Напівемпіричне рівняння, яке описує співвідношення між тиском (P), об’ємом та температурою (T) реального газу:
    (P + a/V_m²)(V_m – b) = RT,
де a, b — емпіричні сталі, характерні для даного газу; V_m — молярний об’єм; величина a/V_m становить поправку на сили взаємного притягання молекул; b — поправка на молярний об’єм власних молекул. 

1. Сили, що діють між незв’язаними між собою атомами або молекулами. Включають взаємодії диполь-диполь, диполь-індукований диполь і сили Лондона. Це сили притягання та відштовхування між молекулярними частинками (чи між групами тієї ж молекулярної частинки), а також між атомами інертних газів. Знаходяться в обернено пропорційних степеневих залежностях від відстаней, причому на більших відстанях (до кількох молекулярних діаметрів) проявляються як притягальні, а при надто малих — як сили відштовхування. Набагато слабкіші за сили валентних зв’язків, але, діючи як притягальні, забезпечують агрегацію речовин та утворення асоціатів у конденсованих системах, а як відштовхувальні — забезпечують молекулам власний ефективний об’єм. Розрізняють: дисперсійні сили Лондона (діють між молекулами з нульовим дипольним моментом, пов’язані з взаємодіями індукованих миттєвих дипольних моментів), орієнтаційні сили (проявляються при електростатичній взаємодії між нейтральними полярними молекулами) та індукційні сили Дебая (між полярними молекулами, з високою поляризовністю).
2. Менш строго — міжмолекулярні сили притягання та відштовхування довільної природи.