Кухро
Додано: Чет січня 16, 2014 8:56 pm
Кухро́, -а, сер., кухор, -а, чол., діал. Обкута скриня з вигнутим віком, в якій зберігають одежу, цінності.
— Де тебе чорти носять? Німці хату спалили і кухро, кухро моє згоріло! Тепер я гола, боса (Яків Абрамчук, Несухоїжи); Малі навіть знали, що лежить той вабливий подарунок у коморі, в потайній величезній скрині з важким віком. Бо саме в кухро, наче в справжнісіньку скарбницю з дебелими цупкими стінками, дорослі кладуть усе найкоштовніше (Жанна Куява, Із медом полин); Кухро правило за стіл і за лавку. Та й за кушетку, бо на ньому, було, не раз підночовували запізнілі гості (Євген Шморгун та Петро Велесик, Твори в трьох томах); Ось ці речі три коштовні я в коморі у Материнім кухрі кованім на два замки навісні замикаю, коли хоч і на короткий час із хутора виїжджаю, віддаляюсь (Андрій Кондратюк та Борис Боровець, Хутір); І я от пишу ці рядки та й думаю собі, як і я від того щасливий, що у Батьковій хаті на хуторі стоять дві речі, Адамом змайстровані, і теж червоно, помірно, не блякло тобто, а й не густо помальовані. Дерев’яне ліжко із бильцями високими, що якби плечі людини. І кухор. У нім речі деякі мої, головно, книжки по світах назбирані, зберігались (Андрій Кондратюк та Борис Боровець, Поза межами суєти).
— Де тебе чорти носять? Німці хату спалили і кухро, кухро моє згоріло! Тепер я гола, боса (Яків Абрамчук, Несухоїжи); Малі навіть знали, що лежить той вабливий подарунок у коморі, в потайній величезній скрині з важким віком. Бо саме в кухро, наче в справжнісіньку скарбницю з дебелими цупкими стінками, дорослі кладуть усе найкоштовніше (Жанна Куява, Із медом полин); Кухро правило за стіл і за лавку. Та й за кушетку, бо на ньому, було, не раз підночовували запізнілі гості (Євген Шморгун та Петро Велесик, Твори в трьох томах); Ось ці речі три коштовні я в коморі у Материнім кухрі кованім на два замки навісні замикаю, коли хоч і на короткий час із хутора виїжджаю, віддаляюсь (Андрій Кондратюк та Борис Боровець, Хутір); І я от пишу ці рядки та й думаю собі, як і я від того щасливий, що у Батьковій хаті на хуторі стоять дві речі, Адамом змайстровані, і теж червоно, помірно, не блякло тобто, а й не густо помальовані. Дерев’яне ліжко із бильцями високими, що якби плечі людини. І кухор. У нім речі деякі мої, головно, книжки по світах назбирані, зберігались (Андрій Кондратюк та Борис Боровець, Поза межами суєти).
