Кухро

[Ґалаха]

Кухро́, -а, сер., кухор, -а, чол., діал. Обкута скриня з вигнутим віком, в якій зберігають одежу, цінності.
— Де тебе чорти носять? Німці хату спалили і кухро, кухро моє згоріло! Тепер я гола, боса (Яків Абрамчук, Несухоїжи); Малі навіть знали, що лежить той вабливий подарунок у ко­морі, в потайній величезній скрині з важким віком. Бо саме в кухро, наче в справжнісіньку скарбницю з дебелими цуп­кими стінками, дорослі кладуть усе найкоштовніше (Жанна Куява, Із медом полин); Кухро правило за стіл і за лавку. Та й за кушетку, бо на ньому, було, не раз підночовували запізнілі гості (Євген Шморгун та Петро Велесик, Твори в трьох томах); Ось ці речі три коштовні я в коморі у Материнім кухрі кованім на два замки навісні замикаю, коли хоч і на короткий час із хутора виїжджаю, віддаляюсь (Андрій Кондратюк та Борис Боровець, Хутір); І я от пишу ці рядки та й думаю собі, як і я від того щасливий, що у Батьковій хаті на хуторі стоять дві речі, Адамом змай­стровані, і теж червоно, помірно, не блякло тобто, а й не густо помальовані. Дерев’яне ліжко із бильцями високими, що якби плечі людини. І кухор. У нім речі деякі мої, головно, книжки по світах назбирані, зберігались (Андрій Кондратюк та Борис Боровець, Поза межами суєти).

[Наталя]

До слова, цікава добірка про кухри.

Можливо, правильно кухор (бiлоруський “куфар”, польський “kufer”)?

[Andriy]

здається моя бабця з волині казала кухро

[Наталя]

Нікудишня я волинянка. Бо такого слова взагалі не чула.

[Ґалаха]

До слова, цікава добірка про кухри.

дякую, цікаво (правда кумедно, як в ній уникнуто присвійного займенника - їхній).
так, на Волині кажуть кухро, принаймні я не чув кухор.
додав кухра.

[Анатолій]

Надибав у Яворницького («Словник української мови»):

[Наталя]

У Євгена Шевченка ("Українська народна тканина"):

[Анатолій]

Опрацьовано.