r2u.org.ua / e2u.org.ua

грибник?

нє-а

Грибник - варіант нічогенький. Але етимологія його не підтримує.

Як розмовні варіанти пропонує словник (Новейший русско-украинский словарь под ред. Л.Г.Савченко, Харків, видавництво "Прапор", 2004)
такі варіанти:

грибівник, грибівниця
грибар, грибарка

"А середній Тарас замінив мене як грибаря - тепер він там головний грибар, замість мене."
Іван Андрусяк

В селі, звідки родом мій чоловік (Прикарпаття, Івано-Франківська область), - кажуть "грибак". По-моєму, слово гарне Але більш ніде такого варіанту не чула.

Танко, вказані слова вже були в статті. Ви ж натискували на "стаття")? Приклад додав.
Наталю, гора така є, прізвища такі є, але треба приклад з літератури, словника тощо .

поділіться: чи не догодив "грибник" українською?

лекс писав:поділіться: чи не догодив "грибник" українською?

Те саме хочу запитати. Це щоб не було плутанини з грибницею, себто міцелієм? Але і мій дід, і мій прадід казали "грибник", "грибники", а їхню мову російська мало зачепила, там радше польський вплив відчувався. Та й у "Словнику західнополіських говірок" Г. Аркушина це слово є. Бо народ на Поліссі так говорив і далі говорить.

з АС: Любитель собирать грибы́ – гриба́р (р. -ря́), грибівни́к. Грибни́ца, бот. – грибни́ця. Грибо́вница –
1) (женщ.) гриба́рка, грибівни́ця. Мице́лий, бот. micelium – міце́лій (-лію), грибни́ця, гри́бша.
Грибник не порушує норм, але опосередковано через грибницю дасть небажану омонімію. До речі, у Жайворонка його теж нема. Завести, звісно, можна, але чи варто

"небажану омонімію" - чи це значить, що в нормальному мовленні (часто) поставатимуть такі контексти, в яких слухач не втямить, чи про людину йдеться, чи про міцелій? Навряд чи.
А що таке тоді "бажана омонімія"? Омонімія - нормальне явище мови. Її не треба боятися чи остерігатися, бо слова завжди (за винятком словників, списків тощо) функціюють у контексті.
"Грибник" реально вживають. В деяких місцевостях це основне позначення "грибошукачів".