Коли йдеться про указ, постанову, протокол, задокументовану фіксацію наявності (відсутності) чого-небудь абощо, тоді іменник акт, який охоплює ці значення, має в родовому відмінку однини закінчення -а: копія обвинувального акта, у момент складання акта про прийняття-передання.
1 грудня 1991 року відбувся республіканський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності. Того ж дня стороні захисту вручено копію обвинувального акта.Коли ж ідеться про окремий вияв якоїсь діяльності чи закінчену частину театральної вистави, то слово акт, що виражає ці поняття, набуває в родовому відмінку закінчення -у.
Усі нетерпляче чекали початку другого акту вистави. Суфікс -ну- надає дієслову значення раптовості дії, яка складається з одного акту: стукати — стукнути, штовхати — штовхнути, колоти — кольнути.