Бахмут

[Анатолій]

Бахмут

Останнім часом можна почути багато суперечок про те, як правильно наголошувати Бахмут — на першому чи другому складі.

Не вдаючись у довгі роз’яснення, просто скажемо, що, на нашу думку, наголос у назві цього міста, має припадати на другий склад — Бахму́т.

До речі, у родовому відмінку цей топонім набуває варіанта Бахмута, а не Бахмуту.

[Andriy]

Схоже згідно з правописом 2019 § 82 (п 2.8), р.в. Бахмуту теж дозволено.

[Анатолій]

Виходить, що не дозволено, бо згідно з тим же правописом закінчення -а (-я) та -у (-ю) має розрізнювальну функцію в деяких іменниках: Алжира, Рима, Тунíса (місто) і Алжиру, Риму, Тунíсу (країна), Нью-Йóрка (місто) і Нью-Йóрку (штат).

Бахмут — це назва і міста, і річки. Виходить, для міста — Бахмута, для річки — Бахмуту.

[Andriy]

Я не певен, що примітка до п. 5 скасовує 82 (п 2.8):

Означення відносно чітке (наскільки взагалі там є чіткі означення):

8) назви населених пунктів (крім зазначених у п. 1.2к):
Амстердáму, Гóмелю, Ліверпóлю, Лóндону, Мадри́ду, Пари́жу, Чорнóбилю.
Примітка. Ці іменники можуть мати і варіантне закінчення — -а(-я):
Амстердáма, Гóмеля, Ліверпóля, Лóндона, Мадри́да, Пари́жа, Чорнóбиля;

А ось 1.2к:

назви населених пунктів із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, формантами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-,
-слав-, -фурт-: Бердя́нська, Лу́цька, Бóбринця, Крéменця, Трускавця́; Пíттсбурга, Ви́шгорода, Ми́ргорода, Шáргорода,
Бори́споля, Тернóполя, Я́мполя, Житóмира, Ярослáва, Франкфурта, а також назви річок, населених пунктів і різних географічних назв із наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та із суфіксами присвійності -ів- (-їв-), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-: Бикá, Дніпрá, Дністрá, Збручá, Псла; Вільхівця́, Дінця́, Інгульця́, Торця́, Хустця́; Тéтерева, Ки́єва, Колгу́єва, Львóва, Олéськова, Хáркова, Хóдорова; Бату́рина,
Пиря́тина, Святóшина, Сня́тина; Бáхмача, Гáдяча, Гáлича, лише в окремих іменниках з наголосом на корені: Брéча, Вóвка, Дóвжика, Малóго Куя́льника, Салги́ра, Свíжа, Смóтрича.

Тож те, що воно має розрізнювальну функцію ніяк не скасовує альтернативних закінчень
Окрім того ця «розрізнювальна функція» дуже сумнівний аргумент, бо впливає лише на р.в., а для решти 6 відмінків вона не працює, тож скажімо у фразі «У Нью-Йорку купа снігу» ця «функція» нам розрізнити ніяк допомагає, і покладатися на «розрізняльну» функцію лише для одного відмінка (і лише для однієї відміни) якось трохи дивно.

[Анатолій]

Поки зрозуміло лише одне: «правописці» якогось милого з чіткого правила (назви населених пунктів чоловічого роду в родовому відмінку мають закінчення -а, -я) зробили казна-що Намножили правил і додали ще й винятки.

Я правописні норми, якщо узагальнити, зрозумів так:
1) є назви населених пунктів, де в родовому закінчення тільки -а, -я, без варіантів (Бердянська, Луцька, Бобринця);
2) є такі, де -у, -ю (Амстердаму, Гомелю, Ліверпулю), але якщо дуже хочеться, то можна й -а, -я (Амстердама, Гомеля, Ліверпуля);
3) якщо назва будь-якого населеного пункту (де б за правилом у родовому однини має бути -у, -ю) збігається з назвою іншого топоніма, де в родовому однини тільки -у, -ю, тоді назва населеного пункту в родовому однини має тільки -а, -я (тільки Нью-Йорка як населений пункт, бо Нью-Йорку — це про штат; тільки Рима як населений пункт, бо Риму — це про стародавню державу; відповідно тільки Бахмута як населений пункт, бо Бахмуту — це про річку).

Утім, хто його зна, що там академіки мали на увазі, пишучи все те, що вони понаписували. Підозрюю, що вони й самі не дуже зрозуміли Хай там як, а форма Бахмута про населений пункт за їхніми правилами, виходить, точно непомилкова.