Жузе Сарамаґу. Смерть бере відпустку
Додано: Нед грудня 12, 2021 8:27 pm
Жузе Сарамаґу. Смерть бере відпустку / Перекл. з порт. Сергія Вакуленка. Харків: КСД, 2021. 288 с.
Переклад високоякісний.
Щодо імені/прізвища. Книжки автора виходили у «Фоліо». І на обкладинці був «Жозе Сарамаґо», а в описі чомусь «Жозе Сарамаго»: https://folio.com.ua/books/Slipota. В українській вікіпедії: Жозе́ ді Со́уза Сарама́ґу також Жозе́ ді Со́уза Сарама́ґо. Якщо взяти до уваги транскрипцію, то [ʒuˈzɛ ðɨ ˈso(w).zɐ sɐɾɐˈmaɣu]. Отже, як на мене, Жузе Сарамаґу – оптимальний варіант [ще ближче був би Жюзе, але добре, що перекладач стримався на найліпшому]. Попри те, що вже вживаніше інше написання, перекладач зробив правильніше. Не дуже поширений у нас підхід, на жаль. Куди поширеніше в нас бездумнео калькування з російської. На прикладі двох видатних футболістів:
Рона́лдо (порт. Ronaldo), справжнє ім'я Роналдо Луїс Назаріу ді Ліма, порт. Ronaldo Luís Nazário de Lima, вимова: (Brazilian Portuguese: [ʁoˈnawdu ˈlwis nɐˈzaɾju dʒi ˈɫĩmɐ]),
Кріштіа́ну Рона́лду душ Са́нтуш Аве́йру (порт. Cristiano Ronaldo dos Santos Aveiro) [kɾiʃˈtjɐnu ʁɔˈnaɫdu]).
Питається: якого дідька той Роналдо, а той Роналду? Звісно, тут можна було б порозказувати про транслітерацію, транскрипцію, бразильську португальську і просто португальську тощо, ну але ж зрозуміло, що той Роналдо, а цей Роналду тільки тому, що так у російській [ну а де ж іще шукати мудрості?!]. І все. А далі в нас зазвичай так: якщо вже зробили якусь херню, то замість виправити, тримаються її як воша кожуха
. Хоч кола́ на лобі теши [а так звикли, а так прийнято, а ми вже так писали раніше, ну і т.д.].
Стиль письма трохи незвичний і вжиток розділових знаків, написання з великої/малої спочатку дещо спантеличує. Але це вже справа автора. Врешті зграбна побудова речень і вишукане нанизування слів у перекладі це перебиває і справляє вельми добре враження. Класно. Мова багата. Це ще один плюс. Насамперед виділю «научку»
, бо зазвичай перекладачі без російських «уроків» як без рук. Барвисті слова: подивугідний, достогідний, каригідний, знезавданений, тяжкорозвійний, навкопить, вочевидниться тощо. Чуйка підказала, що варто подивитися на читацькі відгуки. Чуйка не підвела, я б навіть сказав, не зрадила. Виділю 2:
, то такі відгуки варто взяти в рамочку і зберігати як пам’ятку. Далеко не кожному щастить на таких діткливих читачів. Хоча, звісно, хотілося б, щоб вони ще були тямущі 
Стосовно правопису – ще один пошанівок: авдиторія, аритметичний, етер, міт, евфорія... І ще один за бюр і фортеп’яна. Для повної ідилії ще було б непогано писати на обкладинці «Лавреат Нобелівської премії», а не лауреат. Як-не-як лавреат від лавра, а лауреат від совка.
Прорвався деякий суржик і неправильний ужиток, але не системний: з усією очевидністю, у цілковитій відповідності до [можливо, це було необхідно задля канцеляриту], достовірну, настільки, наскільки; чим раніше, тим краще; неозброєним оком, у порівнянні з; і т.д., і т.п.; причому; безцінну [у сенсі неоцінну] нагоду, безцінний апарат; прийомів; над якими ламали голову; набридло ламати собі голову – сушити; у випадку найгірших катастроф – у разі; в повному обсязі – повним; усіх у сукупності – сукупно; невід’ємна частина музики… Декілька єкань: однак правдою є, що; справжньою загадкою є те; фактом є, що; вона є тим, на що схожа; вона є втіленням життя…
Чомусь «в спосіб», а не «способом»: у той самий однозначний спосіб; в якнайнормальніший спосіб. Також: подала… в достатній… кількості – достатню; в моїй присутності – при мені.
Але загалом з мовного боку річ моцна
.
Переклад високоякісний.
Щодо імені/прізвища. Книжки автора виходили у «Фоліо». І на обкладинці був «Жозе Сарамаґо», а в описі чомусь «Жозе Сарамаго»: https://folio.com.ua/books/Slipota. В українській вікіпедії: Жозе́ ді Со́уза Сарама́ґу також Жозе́ ді Со́уза Сарама́ґо. Якщо взяти до уваги транскрипцію, то [ʒuˈzɛ ðɨ ˈso(w).zɐ sɐɾɐˈmaɣu]. Отже, як на мене, Жузе Сарамаґу – оптимальний варіант [ще ближче був би Жюзе, але добре, що перекладач стримався на найліпшому]. Попри те, що вже вживаніше інше написання, перекладач зробив правильніше. Не дуже поширений у нас підхід, на жаль. Куди поширеніше в нас бездумнео калькування з російської. На прикладі двох видатних футболістів:
Рона́лдо (порт. Ronaldo), справжнє ім'я Роналдо Луїс Назаріу ді Ліма, порт. Ronaldo Luís Nazário de Lima, вимова: (Brazilian Portuguese: [ʁoˈnawdu ˈlwis nɐˈzaɾju dʒi ˈɫĩmɐ]),
Кріштіа́ну Рона́лду душ Са́нтуш Аве́йру (порт. Cristiano Ronaldo dos Santos Aveiro) [kɾiʃˈtjɐnu ʁɔˈnaɫdu]).
Питається: якого дідька той Роналдо, а той Роналду? Звісно, тут можна було б порозказувати про транслітерацію, транскрипцію, бразильську португальську і просто португальську тощо, ну але ж зрозуміло, що той Роналдо, а цей Роналду тільки тому, що так у російській [ну а де ж іще шукати мудрості?!]. І все. А далі в нас зазвичай так: якщо вже зробили якусь херню, то замість виправити, тримаються її як воша кожуха
. Хоч кола́ на лобі теши [а так звикли, а так прийнято, а ми вже так писали раніше, ну і т.д.]. Стиль письма трохи незвичний і вжиток розділових знаків, написання з великої/малої спочатку дещо спантеличує. Але це вже справа автора. Врешті зграбна побудова речень і вишукане нанизування слів у перекладі це перебиває і справляє вельми добре враження. Класно. Мова багата. Це ще один плюс. Насамперед виділю «научку»
, бо зазвичай перекладачі без російських «уроків» як без рук. Барвисті слова: подивугідний, достогідний, каригідний, знезавданений, тяжкорозвійний, навкопить, вочевидниться тощо. Чуйка підказала, що варто подивитися на читацькі відгуки. Чуйка не підвела, я б навіть сказав, не зрадила. Виділю 2:
Якщо це написали не веселі друзяки перекладача«Чи ви подуріли там усі????!!!!! Нащо так паплюжити ім'я та прізвище автора?!!!!!!! Нащо писати жУзе сарамагУ??? Це знущання над автором чи над очима читачів?!!!! Це я вам кажу як перекладач…»
«Стор. 84 «то справді шкода, дозвольмо собі ЗАВВАГУ НА БЕРЕГАХ» . Це взагалі як, для чого штучно спотворювати літературну мову химерами на кшталт: «суточки», «веревайки», «перебаранчати», «горопашний», «діткливий»…»
, то такі відгуки варто взяти в рамочку і зберігати як пам’ятку. Далеко не кожному щастить на таких діткливих читачів. Хоча, звісно, хотілося б, щоб вони ще були тямущі Стосовно правопису – ще один пошанівок: авдиторія, аритметичний, етер, міт, евфорія... І ще один за бюр і фортеп’яна. Для повної ідилії ще було б непогано писати на обкладинці «Лавреат Нобелівської премії», а не лауреат. Як-не-як лавреат від лавра, а лауреат від совка.
Прорвався деякий суржик і неправильний ужиток, але не системний: з усією очевидністю, у цілковитій відповідності до [можливо, це було необхідно задля канцеляриту], достовірну, настільки, наскільки; чим раніше, тим краще; неозброєним оком, у порівнянні з; і т.д., і т.п.; причому; безцінну [у сенсі неоцінну] нагоду, безцінний апарат; прийомів; над якими ламали голову; набридло ламати собі голову – сушити; у випадку найгірших катастроф – у разі; в повному обсязі – повним; усіх у сукупності – сукупно; невід’ємна частина музики… Декілька єкань: однак правдою є, що; справжньою загадкою є те; фактом є, що; вона є тим, на що схожа; вона є втіленням життя…
Чомусь «в спосіб», а не «способом»: у той самий однозначний спосіб; в якнайнормальніший спосіб. Також: подала… в достатній… кількості – достатню; в моїй присутності – при мені.
Але загалом з мовного боку річ моцна
.