Помилки на головній сторінці
Додано: Вів серпня 27, 2019 10:43 am
Вітаю!
На головній сторінці в секції «Статистика» є такі пункти:
Всього статей в базі
Статей в народному
Таке написання не відповідає українській фонетиці, яка любить голосні звуки й голос у цілому. Звук /у/ в українській мові на початку слова чергується зі звуком /в/, а точніше /ў/, після голосних:
учитель — для вчителя (вимовляється «для ўчителя», а не «для фчителя»),
указати — я вказав («я ўказаў»)
За цією логікою має бути:
Усього статей у базі
Статей у народному
Якщо не торкатися фонетики, а говорити тільки про правопис, то це правило можна сформулювати так: уникати скупчень голосних і приголосних, а коли доводиться обирати між ними, обирати збіг приголосних (з фонетичної точки зору, голосний + напівголосний + приголосний, як у «я працюю в Києві», а не *«я працюю у Києві»).
Звук /ф/ в українській мові існує тільки в запозичених словах (хоча в давніх запозиченнях він заступався на /хв/, /кв/, /х/ перед /о/ та /у/, /п/: хвіртка, квасоля, хура, Панас). Звук /в/ в українській мові сонорний (апроксимант, за класифікацією Міжнародної фонетичної абетки), тобто такий, при вимові якого переважає голос а не шум повітря (тобто ближчий до англійського /w/). Саме тому цей звук загубився в сполуці «хв» перед /о/ та /у/. Його сонорна природа споріднює його зі звуком /й/, який теж чергується з голосним /і/: «я йду, ти йдеш, він іде». Сонорна природа звука /в/ і його чергування з напівголосним /ў/ і голосним /у/ споріднює українську мову з білоруською й словацькою, але відрізняє від російської й польської, які мають напружений фрикативний звук /в/, який не чергується з голосним /у/, проте наприкінці слів, як і инші приголосні, оглушується (у його випадку до /ф/), що для української мови найвищою мірою неприродно й нехарактерно.
На головній сторінці в секції «Статистика» є такі пункти:
Всього статей в базі
Статей в народному
Таке написання не відповідає українській фонетиці, яка любить голосні звуки й голос у цілому. Звук /у/ в українській мові на початку слова чергується зі звуком /в/, а точніше /ў/, після голосних:
учитель — для вчителя (вимовляється «для ўчителя», а не «для фчителя»),
указати — я вказав («я ўказаў»)
За цією логікою має бути:
Усього статей у базі
Статей у народному
Якщо не торкатися фонетики, а говорити тільки про правопис, то це правило можна сформулювати так: уникати скупчень голосних і приголосних, а коли доводиться обирати між ними, обирати збіг приголосних (з фонетичної точки зору, голосний + напівголосний + приголосний, як у «я працюю в Києві», а не *«я працюю у Києві»).
Звук /ф/ в українській мові існує тільки в запозичених словах (хоча в давніх запозиченнях він заступався на /хв/, /кв/, /х/ перед /о/ та /у/, /п/: хвіртка, квасоля, хура, Панас). Звук /в/ в українській мові сонорний (апроксимант, за класифікацією Міжнародної фонетичної абетки), тобто такий, при вимові якого переважає голос а не шум повітря (тобто ближчий до англійського /w/). Саме тому цей звук загубився в сполуці «хв» перед /о/ та /у/. Його сонорна природа споріднює його зі звуком /й/, який теж чергується з голосним /і/: «я йду, ти йдеш, він іде». Сонорна природа звука /в/ і його чергування з напівголосним /ў/ і голосним /у/ споріднює українську мову з білоруською й словацькою, але відрізняє від російської й польської, які мають напружений фрикативний звук /в/, який не чергується з голосним /у/, проте наприкінці слів, як і инші приголосні, оглушується (у його випадку до /ф/), що для української мови найвищою мірою неприродно й нехарактерно.