r2u.org.ua / e2u.org.ua

Форми вітання й прощання
До фразеологічних одиниць належать і форми вітання та прощання. Вони давно усталилися в українській мові, і їх не варто модернізувати без потреби. Досить часто чуємо неправильні з погляду української граматики форми вітання та прощання в розмовному мовленні, по радіо й телебаченню «Добрий ранок!; Доброго дня, шановна редакція! (тут іще й ігнорування кличного відмінка — редакціє); Доброго вечора, шановні телеглядачі; Доброї (спокійної, навіть гарної) ночі, дорогі діти!»
В українській літературній мові усталилися такі форми: Доброго ранку!; Добрий день! (Добридень!); Добрий вечір! (Добривечір!); На добраніч! Добраніч!
Олександр Пономарів «Культура слова: мовностилістичні поради»

А як вітатися, коли люди зустрічаються вночі?

Анатолій писав: А як вітатися, коли люди зустрічаються вночі?

- Яка зустріч! Радий тебе (вас) бачити!
- Здоровенькі були!
- Моє шанування!
- Мої вітання!
- Як ся маєте? (Як ваше здоров’я?)
Якщо зважити, що не так часто люди здибуються вночі, то варіантів начебто й досить.

Ще: Привіт! Вітаю! Вітаю Вас!
Якщо йдеться про передачу: Вітаю/вітаємо Вас у нічному ефірі! Вітаю/вітаємо Вас о цій пізній порі!
Трохи здивований позицією п. Пономарева. "Доброго ранку/дня/вечора!" - цілком прийнятні форми, які підкреслюють, що мовець бажає співрозмовнику приємного проведення вказаної частини доби. "Добрий ранок/день/вечір!" - теж загалом прийнятні, але елементу побажання не містять, а тому для тих, хто такі речі розрізняє, звучать дещо сухіше. А от схвалювати "Доброго ранку!" й водночас відкидати "Доброго дня/вечора!" -- дивно, як на мене (за всією моєї поваги до пана Пономарева).

лекс писав:Трохи здивований позицією п. Пономарева. "Доброго ранку/дня/вечора!" - цілком прийнятні форми, які підкреслюють, що мовець бажає співрозмовнику приємного проведення вказаної частини доби. "Добрий ранок/день/вечір!" - теж загалом прийнятні, але елементу побажання не містять, а тому для тих, хто такі речі розрізняє, звучать дещо сухіше. А от схвалювати "Доброго ранку!" й водночас відкидати "Доброго дня/вечора!" -- дивно, як на мене (за всією моєї поваги до пана Пономарева).

Поділяю Вашу думку. Та й читала десь у літературі з ділового мовлення, що, уживаючи вираз "Доброго дня", ми вкладаємо в нього побажання тій людині/людям, до якої/яких звертаємося. Отож така форма привітання є синонімічною до словосполучення "Бажаю, зичу доброго дня". А от вітання "Добрий день" більше нагадує ствердження, констатацію того, що він "добрий" саме для вас.

Листопад писав:…Уживаючи вираз "Доброго дня", ми вкладаємо в нього побажання тій людині/людям, до якої/яких звертаємося. Отож така форма привітання є синонімічною до словосполучення "Бажаю, зичу доброго дня".

Якщо "Бажаю, зичу доброго дня" = "Доброго дня", то чому не може бути "Бажаю, щоб ви мали добрий день" = "Добрий день"?
Крім того, подивіться тут, як перекладають "Желать доброго дня" словники.

Листопад писав:А от вітання "Добрий день" більше нагадує ствердження, констатацію того, що він "добрий" саме для вас.

Добрий вечір тобі, пане господарю (колядка) — хіба це ствердження???

Ви можете привести приклади з класичної літератури, де б були вислови "Доброго дня / вечора"?

Анатолій писав: Якщо "Бажаю, зичу доброго дня" = "Доброго дня", то чому не може бути "Бажаю, щоб ви мали добрий день" = "Добрий день"?

Може бути й "Бажаю вам доброго дня!", й "Доброго дня!", й "Дай Бог вам добрий день!", і "Бажаю, щоб Ви мали добрий день". Власне, йшлося про рівноправність форм "Добрий день/Доброго дня".

Добрий вечір тобі, пане господарю (колядка) — хіба це ствердження???

По-перше, я написала "більше нагадує ствердження", ще й смайлик поставила. По-друге, все ж таки "Добрий вечір" і "Добрий вечір тобі" різняться, бо в останньому вислові є чітке адресування (побажання) - "тобі".

Ви можете привести приклади з класичної літератури, де б були вислови "Доброго дня / вечора"?

Однак "єдино правильної" форми "Доброго ранку" у класиків теж негусто. Знайшла лише у Панаса Мирного. У некласичному ж письменстві трапляються різні варіанти.
У синонімічному словнику є "Доброго дня" і є "Добрий ранок", щоправда, з позначкою рідше:

ДО́БРИЙ ДЕНЬ [ДО́БРОГО ДНЯ рідше] (привітання при зустрічі), ДОБРИ́ДЕНЬ, ЗДРА́СТУЙ [ЗДРА́СТУЙТЕ], ВІТА́Ю розм., ДО́БРОГО ЗДОРО́В'Я [ЗДОРО́В'ЯЧКА] розм., ЗДОРО́В [БУВ] розм., ЗДОРО́ВІ БУЛИ́ [ЗДОРОВЕ́НЬКІ БУЛИ́] розм., ЗДРА́СТУЙТЕ ВАМ розм., ПРИВІ́Т фам., САЛЮ́Т фам., ПОМАГА́ЙБІ заст.; ДО́БРОГО РА́НКУ [ДО́БРИЙ РА́НОК рідше] (уранці); ДО́БРИЙ ВЕ́ЧІР, ДОБРИ́ВЕЧІР (увечері).

Є варіант "Доброго дня!" і в Практичному словнику синонімів української мови С. Караванського, причому без будь-яких позначок.

Серед широкого степу стояв сад — пристанище солов'їв та дроздiв. Жайворонок, прилетiвши до Солов'я, сказав йому:
— Доброго дня, пане спiваку.
— Вiтаю й тебе, пане Соловею, — вiдповiв йому спiвак. (Г. Сковорода, СОЛОВЕЙ, ЖАЙВОРОНОК ТА ДРIЗД)

— З святою неділею, — вклонився Іванові.
— Доброго дня, — статечно підвівся з-за столу Бондар, пильно і недобре поглянувши на Сафрона. (М. Стельмах, Велика рідня)

По стежці йшов від будинку хлопчак із білим бідончиком, спускався він по стежці, граючись і вправно балансуючи, і Володимир тихо позаздрив на його зграбність та моторність.
— Доброго дня! — обізвався він до Хлопця. — Ти з цього будинку? (В. Шевчук, Дім на горі)

І як учорашній козак став коло віконечка й сказав їй «добрий вечір», Галя на одвіт йому ледве вимовила свого «доброго вечора». (Марко Вовчок, ДЕВ'ЯТЬ БРАТІВ І ДЕСЯТА СЕСТРИЦЯ ГАЛЯ)

— Доброго вечора! — сказав він, проходячи у ворота. — Чи у тебе, Маріє, все тут гаразд?
— Все гаразд, Іване, — озвалася стара. — А в тебе? (В. Шевчук, Дім на горі)

лекс писав:Серед широкого степу стояв сад — пристанище солов'їв та дроздiв. Жайворонок, прилетiвши до Солов'я, сказав йому:
— Доброго дня, пане спiваку.
— Вiтаю й тебе, пане Соловею, — вiдповiв йому спiвак. (Г. Сковорода, СОЛОВЕЙ, ЖАЙВОРОНОК ТА ДРIЗД)

Сковорода не писав сучасною українською мовою. Наведений уривок — переклад.

лекс писав:— З святою неділею, — вклонився Іванові.
— Доброго дня, — статечно підвівся з-за столу Бондар, пильно і недобре поглянувши на Сафрона. (М. Стельмах, Велика рідня)

Ну, Стельмах — не зовсім класика...

лекс писав: По стежці йшов від будинку хлопчак із білим бідончиком, спускався він по стежці, граючись і вправно балансуючи, і Володимир тихо позаздрив на його зграбність та моторність.
— Доброго дня! — обізвався він до Хлопця. — Ти з цього будинку? (В. Шевчук, Дім на горі)

— Доброго вечора! — сказав він, проходячи у ворота. — Чи у тебе, Маріє, все тут гаразд?
— Все гаразд, Іване, — озвалася стара. — А в тебе? (В. Шевчук, Дім на горі)

...А Шевчук зовсім не класика.

лекс писав:І як учорашній козак став коло віконечка й сказав їй «добрий вечір», Галя на одвіт йому ледве вимовила свого «доброго вечора». (Марко Вовчок, ДЕВ'ЯТЬ БРАТІВ І ДЕСЯТА СЕСТРИЦЯ ГАЛЯ)

А що доводить цей приклад? Вимовила «доброго вечора» — дієслово + «добрий вечір» у знахідному відмінку.

Анатолій писав: Ну, Стельмах — не зовсім класика...
...А Шевчук зовсім не класика.

Який Ви суворий! А які критерії віднесення до класиків? Бо я, приміром, не розумію, чому Винниченка, твори якого рясніють русизмами, вважають класиком, а Стельмаха - ні?
І чому не можна цитувати відомих сучасних літераторів? (Онде, судячи з обговорення, навіть словникарі не гребують цитатами з преси). Адже за сто останніх літ мова значно поповнилася, і якщо у Шевченкових творах немає вітання "Привіт!", то це ще не означає, що нині так не вітаються.
Якщо ж ідеться про авторитетність мовознавців, то, гадаю, Караванський не менш авторитетний, ніж Пономарів.

Щодо Сковороди згоден.
Здається, у нас книза з класиками
Анатолію, кого Ви до них зараховуєте і за якими критеріями? На що саме спираються Ваші твердження щодо Стельмаха і Шевчука?
А щодо форм "Добрий вечір" і "Доброго вечора", то з класиками чи без, їх вживають освічені й свідомі носії укр. мови паралельно, інколи з невеликою відмінністю у значенні. З моїх спостережень, трапляється варіація в мовленні одного й того самого мовця.
У подібних випадках укладачі англійських словників формують групу "експертів із народу" -- освічених носіїв англ. мови, які мають різних фах і походять/мешкають із різних регіонів. Їм ставлять питання на кшталт "Ліпше так чи так?" або "Чи можна (правильно) так сказати?". Потім виводять відсотки або ж узагальнюють і подають цю інформацію в зоні приміток у тлумачному словнику. Інколи вказують, що, наприклад, мовні пуристи засуджують певний ужиток, але він поширений в якісних виданнях відомих видавництв і вже став загальною практикою. У нас ситуація, звісна річ, не така сама, але є питання, на які класики, корпуси чи Гугл відповіді дати не можуть в принципі, особливо коли йдеться про Sprachgefühl, мовне чуття.