Щодо фемінітивів у сучасній українській мові
Додано: Вів лютого 06, 2018 11:13 am
Пропонуємо увазі наукового загалу статтю про фемінітиви в українській мові: https://www.academia.edu/35835613/%D0%9 ... %A1._86-89.
Не претендуючи на всебічний аналіз цього питання, ми зробили акцент на практичних моментах уживання таких одиниць у сучасних дискурсах (історичні аспекти фемінітивів досліджувала Марія Брус).
Улітку 2017 року автор зустрічався з активістками жіночого руху, очільницями громадської організації «ЕдКемп Україна» Оленою Малаховою та Іриною Міньковською. Обговорювали проблеми транслітерації українських назв українською латиницею і проблеми вживання фемінітивів. Власне, ця зустріч і стала поштовхом для написання статті – яка містить і розвиває тези, які автор висловив у тодішній розмові.
Нам видається важливим винести цю тему на обговорення. Насамперед тому, що питання давно назріло, і фемінітиви все частіше з’являються в сучасному мовленні. Разом з тим, суспільство ставиться до цієї проблеми неоднозначно або й насторожено, а глибокого наукового аналізу бракує. Як розповідала Олена Малахова, директор Інститут української мови Павло Гриценко, хоч формально і схвалив ініціативу зайнятися дослідженням фемінітивів, але від активних дій утримався, запропонувавши розвивати справу «знизу». Мовляв, академіки спочатку подивляться, як воно буде, а потім уже, можливо, й скажуть своє слово.
Зі свого боку, в 2017 році автор був подав заявку щодо дослідження фемінітивів на малий грант Українського фулбрайтівського кола. Слід відзначити, що в колі фулбрайтівців часто відбуваються заходи, присвячені жіночим питанням, тому були певні сподівання на конструктивне ставлення до такого проекту. Але комісія цей проект не підтримала. У нас немає підстав підозрювати фулбрайтівську комісію в упередженості чи негативному ставленні до гендерних досліджень. Просто це свідчить про те, що на тлі інших проблем дослідження фемінітивів таки не має на сьогодні однозначної підтримки. І так виникає зачароване коло: недостатність інформації та настороженість суспільства – брак наукових досліджень і неконтрольоване поширення невдалих форм – недостатність інформації та настороженість суспільства і так далі.
І саме тому необхідно виробити більш-менш узгоджене сприйняття цієї проблеми. Спокійно розібратися в суті питання, уникаючи недоречних перегинів і крайнощів. Тоді можна буде сподіватися, що справа зрушиться з місця в потрібний бік.
Не претендуючи на всебічний аналіз цього питання, ми зробили акцент на практичних моментах уживання таких одиниць у сучасних дискурсах (історичні аспекти фемінітивів досліджувала Марія Брус).
Улітку 2017 року автор зустрічався з активістками жіночого руху, очільницями громадської організації «ЕдКемп Україна» Оленою Малаховою та Іриною Міньковською. Обговорювали проблеми транслітерації українських назв українською латиницею і проблеми вживання фемінітивів. Власне, ця зустріч і стала поштовхом для написання статті – яка містить і розвиває тези, які автор висловив у тодішній розмові.
Нам видається важливим винести цю тему на обговорення. Насамперед тому, що питання давно назріло, і фемінітиви все частіше з’являються в сучасному мовленні. Разом з тим, суспільство ставиться до цієї проблеми неоднозначно або й насторожено, а глибокого наукового аналізу бракує. Як розповідала Олена Малахова, директор Інститут української мови Павло Гриценко, хоч формально і схвалив ініціативу зайнятися дослідженням фемінітивів, але від активних дій утримався, запропонувавши розвивати справу «знизу». Мовляв, академіки спочатку подивляться, як воно буде, а потім уже, можливо, й скажуть своє слово.
Зі свого боку, в 2017 році автор був подав заявку щодо дослідження фемінітивів на малий грант Українського фулбрайтівського кола. Слід відзначити, що в колі фулбрайтівців часто відбуваються заходи, присвячені жіночим питанням, тому були певні сподівання на конструктивне ставлення до такого проекту. Але комісія цей проект не підтримала. У нас немає підстав підозрювати фулбрайтівську комісію в упередженості чи негативному ставленні до гендерних досліджень. Просто це свідчить про те, що на тлі інших проблем дослідження фемінітивів таки не має на сьогодні однозначної підтримки. І так виникає зачароване коло: недостатність інформації та настороженість суспільства – брак наукових досліджень і неконтрольоване поширення невдалих форм – недостатність інформації та настороженість суспільства і так далі.
І саме тому необхідно виробити більш-менш узгоджене сприйняття цієї проблеми. Спокійно розібратися в суті питання, уникаючи недоречних перегинів і крайнощів. Тоді можна буде сподіватися, що справа зрушиться з місця в потрібний бік.