r2u.org.ua / e2u.org.ua

Роботи, в яких досліджено артикуляційні та акустичні характеристики англійського та німецького звука [h] – зокрема показано глухий характер цього звука, що зближує його з українським [х].

Ladefoged P. A Course in Phonetics / P. Ladefoged. – Orlando : Harcourt Brace ; University of California, 1975. P. 182.

Stevens K. N. Acoustic Phonetics / K. N. Stevens. – Cambridge, Mass. : MIT Press, 1998. P. 34, 165 166; 427, 448–449, 513. http://www.twirpx.com/file/2080402/

Boase-Beier J. The German language : a linguistic introduction / Jean Boase-Beier and Ken Lodge. – Oxford : Blackwell Publishing, 2003. P. 99, 127.

Сучасна українська літературна мова. Фонетика / За ред. І. К. Білодіда. – К. : Наукова думка, 1969. – С. 391.

Вакуленко М. О. Українська термінологія: комплексний лінгвістичний аналіз : [монографія] / Максим Олегович Вакуленко. – Івано-Франківськ : Фоліант. – 2015. – 361 с., іл. С. 165-188, 211-214. http://www.ulif.org.ua/system/files/vak ... 2015_3.pdf http://www.twirpx.com/file/1842764/ https://drive.google.com/file/d/0Bw44-Z ... sp=sharing https://commons.wikimedia.org/wiki/File ... odatky.pdf https://ulif.academia.edu/MaksymVakulenko

(Див. також повідомлення: http://r2u.org.ua/forum/viewtopic.php?f=9&t=2785).

Запис вимови англійського звука [h] (американський варіант), зроблений у США під час виконання проекту за програмою Фулбрайта (2003-2004): https://drive.google.com/file/d/0Bw44-Z ... sp=sharing.
У всіх позиціях, включаючи ізольовану, цей звук подібний до українського [х].

Цю глухість частково враховує навіть недосконалий чинний правопис (§87): «В окремих словах англійського походження h передається літерою х: хо́бі, хоке́й, хол; Хемінгуе́й та ін.».

Тому: Hall – Холл, hacker – хакер, know how – ноу-хау, Hawking – Хо(у)кінг, Hillary – Хілларі, Harper – Харпер, Heidegger – Хайдеггер.

кожен охочий і сам може, з’ясувати, як звучить h в різних мовах, різних позиціях і в різних людей. І якщо чутиме всюди глухувато, то негайно до отоларинголога. Можливо, це через сірчаного корка

Хіба може корок бути не корковим, а сірчаним? Він тому й називається корком, бо з корку. А сірчаною буває кислота.

Наскільки я зрозумів, високошановний пан Кувалда радить негайно піти до отоларинголога Петеру Ладефогеду, Кеннету Стівенсу, Жану Боазе-Баєру, Кену Лоджу та й усім фонетистам, які визнають глухий характер англійського й німецького [h]?

Пригадую, приблизно так же безапеляційно починав зі мною дискусію на цю тему Ігор Бурковський. Довелося нагадати про феномен Даннінга-Крюгера і запропонувати список літератури для лікнепу. До честі Ігоря, він таки почитав трохи книг із фонетики і зрештою визнав, що отой звук глухий. То що - йому теж до ЛОРа?

І я сам, до речі, колись думав, що "h" - то наше "г". Але, коли почав вивчати іноземні мови, швидко впевнився, що це міф. Потім почав читати спеціальну літературу, і це ще більше мене переконало, що до англійського й німецького [h] значно ближчий український [х].
Потім почав проводити ще й власні фонетичні дослідження. Навіть отримав грант Фулбрайта.
Чи скажете, що комісія Фулбрайта роздає гранти направо й наліво, а американські університети запрошують кого не слід?

То який звук чує Ваше перевірене вухо в тому записі вимови англійського [h], який я навів у дописі?
Відповідьте, не соромтеся. У червні минулого року на сторінці Міхаеля Мозера була дискусія на подібну тему. Пригадую, тоді на мене накинулися дві американські домогосподарки українського походження. Вони й двомовні, і змалку вивчили англійську, і чують добре там "г", і взагалі в університетах повчилися. А коли я їм запропонував розповісти, який звук вони чують у цьому записі - усе як відняло. Відразу "забули" про цю тему, перевели розмову на інше, і давай переконувати, що ніякі вони не спеціалісти, а так собі. Професор скромно не втручався.

То який там чуєте звук?

корок може бути різний.
По-різному чую і передавати тре’ як г.

Отже, зафіксуймо це: пан Кувалда чує цей звук "по-різному".
Ви смілива людина. Досі ніхто не наважувався висловлюватися про цей запис настільки туманно.

А от мої вуха чують виразний звук [х]. Так само, як і вуха численних читачів моїх дописів - прихильників і противників "гекання".

Тому у мене запитання до читачів цього форуму: а який звук чуєте ви?

До речі, аналіз на слух - це тільки один з елементів акустичного дослідження мовлення. Я он маю абсолютний музикальний слух, але не вважаю вухо основним інструментом аналізу. Для цього є осцилограми та спектрограми, які дають об'єктивну картину почутого.

А Ви, пане Кувалдо, ознайомилися зі спектограмами відповідних звуків, отриманих під час мого дослідження за програмою Фулбрайта і опублікованих у вищезгаданій монографії?

Мені цікаво буде почитати Ваш коментар щодо цих спектрограм.

І Ви так і не пояснили, чому саме "тре' г". Для редактора такого поважного ресурсу це виглядає якось несолідно.

Як дослідник, який фахово займається питаннями фонетики, можу ще чимало сказати на цю тему, але спочатку хотів би отримати конкретні відповіді.