The Young Lions Irvin Show

[Lady_in_Green]

Вибираючись на гору, Маргарет Фріментл прислухалася до скрипу щільного снігу під своїми лижними черевиками. Вона мимоволі посміхнулася від чистоти сутінків та співу дітей, що долинав десь із села в низині. Ранок, коли вона від’їжджала із Відня, був дощовим і люди все поспішали вулицями із тим похмурим виглядом заклопотаності, який приносить дощ у велике місто. І тому ці величні високі гори і чисте небо, сліпучий сніг і здорова приємна радість села здавалися наче особистим подарунком для неї, оскільки вона була молода, красива, і приїхала у відпустку.
«Там, нагорі, на горі», - співали діти, «там дме вітер». Їхні голоси лунали чітко і гучно у розрідженому повітрі.
«Там сидить Марія», - тихенько підспівала Маргарет, « і колише своє дитя». Її німецька була далека від досконалості, і наспівуючи отак, вона раділа не лише прекрасній мелодії і витонченості пісні, але й своїй сміливості співати на німецькій взагалі.
Маргарет була високою, стрункою дівчиною з витонченими рисами обличчя. У неї були зелені очі та веснянки, які Джозеф називав Американським ластовинням, на самому переніссі. Джозеф мав прибути завтрашнім ранковим потягом, і подумавши про нього Маргарет посміхнулася.
Біля дверей готелю дівчина спинилася і ще раз охопила поглядом величні, благородні гори у шатах мерехтіння ліхтарів. Вона вдихнула на повні груди сутінкове повітря. Потім вона відчинила двері та увійшла.
Основна зала маленького готелю була світла, велично вбрана у зелень падуба та вазонів, і в ній панував солодкий, насичений смак дивовижної випічки. Це була проста кімната, мебльована важкими дубовими та шкіряними меблями. Вона сяяла тією вражаючою, досконалою чистотою, яку так часто можна було зустріти у гірських селах, і яка стала невід’ємним атрибутом кімнати, настільки реальним та важливим як столи та стільці.
Місіс Лангерман йшла кімнатою, обережно несучи величезну кришталеву чашу для пуншу, і її кругле, рум’яне лице було напруженим від сконцентрованості. Вона зупинилася, побачивши Маргарет, і, з сяючою посмішкою, поставила чашу для пуншу на стіл.
«Добрий вечір», - сказала вона своєю м’якою німецькою. «Як катання на лижах?»
«Чудово», - відповіла Маргарет.
«Сподіваюся, Ви не надто стомилися». Місіс Лангерман хитро примружилась. «Сьогодні тут маленька вечірка. Танці. Буде багато молодих людей. Тому не гоже бути надто втомленою».
Маргарет засміялася. «Я буду взмозі танцювати. Якщо вони навчать мене як це робити».
«О!», - місіс Лангерман осудливо підняла руки. «Ви точно справитесь. Наша молодь танцює хто як уміє, вони будуть зачаровані Вами». З долею критики, вона оглянула Маргарет. «Звичайно, Ви можливо занадто стрункі, але здається в моді якраз така фігура. Американські фільми, знаєте. Якщо так піде й далі, то скоро тільки жінки, хворі на туберкульоз, будуть користуватися популярністю». Вона знову широко усміхнулася і взяла чашу для пуншу. Рум’яне обличчя цієї жінки було приємним та гостинним, як вечірнє вогнище у дворі. Зі своєю ношею, місіс Лангерман пішла в напрямку кухні. «Остерігайтеся мого сина, Фредеріка», - сказала вона. «Святий Боже, він просто обожнює дівчат!». Вона хіхікнула і зайшла в кухню.
Маргарет з насолодою вдихнула сильний аромат спецій та масла, що раптом долинув звідти. Тоді, наспівуючи, вона пішла сходами вгору до своєї кімнати.
Початок вечірки був напрочуд спокійним. Старші манірно сиділи по кутках, а молоді чоловіки ніяково збирались групками, а потім знову розходились по кімнаті, з серйозним видом попиваючи пунш, щедро насичений спеціями. Дівчата, що у більшості своїй були кремезними, дужими, із сильними руками, виглядали дещо невдало і якось наче не на своєму місці у цих пишних святкових сукнях. Був там також і гармоніст, але зігравши дві мелодії та побачивши що ніхто не танцює, він похмуро прилаштувався біля чаші з пуншем, увімкнувши натомість патефон з Американськими платівками.
Серед гостей переважали містяни, фермери, купці, родичі сім’ї Лангерман. Усі вони, зі своїми густо засмаглими лицями, обпаленими гірським сонцем, виглядали сильними і якимись наче безсмертними, навіть у своїх незграбних уборах, так ніби ані сліду хвороб чи розпаду не могло існувати у їхній дужій гірській плоті, жодне передвістя смерті не могло проглядатись крізь їх сяючу шкіру. Більшість проживаючих у Лангерманів містян чемно випили по склянці пуншу і відправились на веселіші вечірки у більші готелі. Врешті решт, із немісцевих лишилася тільки Маргарет. Вона не пила багато так як мала намір піти спати раніше і добре виспатись. Потяг мав прибути о восьмій тридцять ранку і вона хотіла зустріти Джозефа бадьорою та свіжою.
Вечір тривав і вечірка ставала все веселішою. Маргарет уже перетанцювала вальси і Американський фокстрот майже з усіма юнаками. Близько одинадцятої, коли в душну шумну кімнату внесли вже третю чашу з пуншем, а обличчя гостей втратили свій здоровий спокійний вигляд, перебравши натомість багряну атмосферу вечірки, Маргарет надумала навчити Фредеріка танцювати румбу. Всі інші взяли їх у коло, спостерігали та аплодували, а по завершенню старий Лангерман наполіг щоб дівчина потанцювала ще й із ним. Лангерман був повним, приземкуватим старим із рожевою лисиною на голові, і страшно пітніючи, він вислуховував Маргарет, що ламаною німецькою та ще й під розкати сміху повеселілих гостей, намагалася пояснити йому таємниці уповільненого такту та ніжного карибського ритму.
«О Боже!», - вигукнув старий Лангерман коли пісня скінчилася, «Я ж марнував своє життя у цих горах!». Маргарет розсміялася, нахилилася і поцілувала старого. І знову гості, охопивши їх у тісний круг, витанцьовували на полірованій підлозі і гучно аплодували, а Фредерік, широко усміхнувшись, виступив уперед і підняв руки догори.
«Вчителько», - вигукнув він, «На черзі знову я».
Хтось поставив знову ту ж платівку, Маргарет змусили випити ще одну чашу пуншу і вони почали. Фредерік був незграбним, з важким поступом, але Маргарет було приємно відчувати його сильні надійні руки навколо своєї талії у цьому живому, гарячому танці.
Пісня скінчилася і гармоніст, зарядившись вже дюжиною порцій пуншу, врешті став на пост. Він підспівував собі коли грав, і гості, стаючи навколо, один за одним приєднувалися до нього. Їхні голоси, разом з оксамитовими, протяжними звуками акордеона, піднімалися до самої стелі цієї освітленої каміном кімнати. Маргарет, зашарівшись рум’янцем, тихенько, майже нечутно, наспівувала разом з іншими, а поряд, обіймаючи її, стояв Фредерік. Вона роздумувала над тим, які ж добрі та приємні ці люди, які вони дружелюбні, які по дитячому наївні, які добрі до незнайомців. Вони оспівували наближення нового року, і все старалися прилаштувати свої грубі гучні голоси до солодких і ніжних нот музики.

[Кувалда]

мимоволі посміхнулася – ліпше тут "усміхнулася" [Хоча твердження О.Пономарева, що "Посміхатися пов’язане з глузуванням, кепкуванням. Посмішка на обличчі буває глузлива, скептична. Усміхатися, усмішка поєднуються з епітетами м'який, лагідний, ласкавий. Тому наклейки на дверях офісів повинні закликати не посміхатися, а усміхатися" надмірне трохи, бо й посмішка може бути лагідна].
був дощовим – дощовий
для неї, оскільки – бо [оскільки - росіянізм]
гучно у – в
Маргарет була високою, стрункою дівчиною – висока, струнка дівчина [це стала ознака, потребує називного]
У неї були/Вона мала
веснянки, які – що
благородні/шляхетні
повітря. Потім вона відчинила – повітря, потім відчинила
Вона сяяла тією вражаючою... яку так часто можна зустріти у ... стала невід’ємним... настільки реальним – разючою... що так часто трапляється в... стала невіднятним/невіддільним... таким реальним
було напруженим від сконцентрованості — було напружено-зосереджене
з сяючою посмішкою – сяйливо усміхаючись
З долею критики – Трохи критично [доля в українській - це не частка]
Звичайно, Ви – ви
було приємним та гостинним – приємне та гостинне
Святий Боже, він просто обожнює
був напрочуд спокійним – спокійний
у більшості своїй були кремезними, дужими – здебільшого були кремезні, дужі
виглядали дещо невдало
Американськими платівками – американськими
сім’ї Лангерман – Лангерманів
їх сяючу шкіру – їхню сяйливу/сяйнисту
Більшість проживаючих у Лангерманів – більшість пожильців [у] Лангерманів
Врешті решт – Врешті-решт
багато так як – багато, бо
Американський фокстрот – американський
перебравши натомість багряну атмосферу?
по завершенню – завершенні
Лангерман був повним, приземкуватим старим – повний, приземкуватий старий
страшно пітніючи – страшенно
розкати сміху – вибухи
у тісний круг – тісним колом
полірованій підлозі – сполірованій
Фредерік був незграбним – незграбний
талії в цьому – в
вже дюжиною – уже десятком
став на пост?
Він підспівував собі, коли грав – Граючи, він
зашарівшись рум’янцем – це масло масляне, просто "зашарівшись"
прилаштувати – підлаштувати
І є трохи зауваг до розділових знаків.
Загалом добре

[Lady_in_Green]

Щиро дякую! Виправлення усі чудові, усі точні, навіть читала їх і думала як це я не здогадалась коли перекладала. Дуже велике Спасибі! Буду працювати) Переклад обожнюю, тому стараюсь постійно вдосконалюватись)

[Andriy]

деякі помилки виловлює http://r2u.org.ua/check

[Кувалда]

Перевірив "Дуже велике Спасибі!" Виловлює Можу вже йти на пенсію

[Кувалда]

Буду працювати)

Ловлю на слові

[Andriy]

Перевірив "Дуже велике Спасибі!" Виловлює Можу вже йти на пенсію

Можеш зробити паузу і сьорбнути пива, а на пенсію ще зараненько