Про "достовірність" і "достовірного"
Додано: Пон квітня 18, 2016 2:17 pm
Неодноразово писав з цього приводу, але з перекладів зазначені слівця не зникають, до них звикли, як звикли, скажімо, до скамейки 
. Надибав один зі своїх дописів, перетягну сюди і трохи розширю. Отже, слова "достовірність/достовірний". Центрове слово українських журналістики і права 
. Цілком здерте з російської, яка, своєю чергою, скалькувала його з грецької:
достоверный
Заимств. из ст.-сл. яз. Словообразовательная калька греч. axiopistos: axios «достойный», pistos «верный». Первая часть прилагательного (досто) — наречие со значением «достаточно, довольно».
достатньо/доволі українською ще нічого (хоч є такі, кому не до вподоби "достатньо
), а от "вірний" українською відрізняється від "верного" російською [можна, наприклад, почитати у Антоненка-Давидовича Вірний, правдивий, правильний, певний, слушний]. Достатньо/доволі вірний - це коли йдеться про когось вірного чомусь/комусь, а тут йдеться про те, що чомусь/комусь можна вірити, правдивість. Є різниця, правда? А так, замість вдалого українського слова "вірогідний" (гідний віри) маємо невдале запозичене слово "достовірний", бо його зміст внутрішній [тобто те, що воно означає, виходячи з його складу] не відповідає змістові зовнішньому [сенсу, якого ми йому чомусь надаємо]. Щоправда "чомусь" тут не дуже точне. Прецінь, усі ми добре знаємо, чому такі недолугі слова стирчать у мові. Учімося . Подивився в інеті, виявилось, що тема досить обговорювана, навіть деколи дають покликання на наш ресурс 
, а путніх висновків практично катма 
. Наче пороблено . Отже, як це в найкращому словнику:
АС:
Достове́рный – (цілко́м) пе́вний, (цілко́м) правди́вий, достоме́тний, ві́ри го́дний, вірогі́дний, (проверенный) переві́рений. [Ма́ємо пе́вні сві́дчення, що це було́ так. Вірогі́дні написа́ння бу́кви «і» за́мість «о» почина́ються з XIV – XV в. (Крим.). А це правди́ва чу́тка? Цілко́м ві́ри го́дна. Це-ж гіпо́тези, а не переві́рені фа́кти].
Достове́рность – (цілкови́та) пе́вність, (цілкови́та) правди́вість, достоме́тність, вірогі́дність (р. -ости); (проверенность) переві́реність. [Ка́жуть то так, а на пе́вність – не зна́ю (М. Вовч.). Правди́вість тих чуто́к я переві́рив].
Висновок: "достовірність" в українській мові — це типовий пришийкобиліхвіст
. Надибав один зі своїх дописів, перетягну сюди і трохи розширю. Отже, слова "достовірність/достовірний". Центрове слово українських журналістики і права . Цілком здерте з російської, яка, своєю чергою, скалькувала його з грецької:достоверный
Заимств. из ст.-сл. яз. Словообразовательная калька греч. axiopistos: axios «достойный», pistos «верный». Первая часть прилагательного (досто) — наречие со значением «достаточно, довольно».
достатньо/доволі українською ще нічого (хоч є такі, кому не до вподоби "достатньо
), а от "вірний" українською відрізняється від "верного" російською [можна, наприклад, почитати у Антоненка-Давидовича Вірний, правдивий, правильний, певний, слушний]. Достатньо/доволі вірний - це коли йдеться про когось вірного чомусь/комусь, а тут йдеться про те, що чомусь/комусь можна вірити, правдивість. Є різниця, правда? А так, замість вдалого українського слова "вірогідний" (гідний віри) маємо невдале запозичене слово "достовірний", бо його зміст внутрішній [тобто те, що воно означає, виходячи з його складу] не відповідає змістові зовнішньому [сенсу, якого ми йому чомусь надаємо]. Щоправда "чомусь" тут не дуже точне. Прецінь, усі ми добре знаємо, чому такі недолугі слова стирчать у мові. Учімося . Подивився в інеті, виявилось, що тема досить обговорювана, навіть деколи дають покликання на наш ресурс , а путніх висновків практично катма . Наче пороблено . Отже, як це в найкращому словнику:АС:
Достове́рный – (цілко́м) пе́вний, (цілко́м) правди́вий, достоме́тний, ві́ри го́дний, вірогі́дний, (проверенный) переві́рений. [Ма́ємо пе́вні сві́дчення, що це було́ так. Вірогі́дні написа́ння бу́кви «і» за́мість «о» почина́ються з XIV – XV в. (Крим.). А це правди́ва чу́тка? Цілко́м ві́ри го́дна. Це-ж гіпо́тези, а не переві́рені фа́кти].
Достове́рность – (цілкови́та) пе́вність, (цілкови́та) правди́вість, достоме́тність, вірогі́дність (р. -ости); (проверенность) переві́реність. [Ка́жуть то так, а на пе́вність – не зна́ю (М. Вовч.). Правди́вість тих чуто́к я переві́рив].
Висновок: "достовірність" в українській мові — це типовий пришийкобиліхвіст
