r2u.org.ua / e2u.org.ua

Edgewood17 писав:Чим вам не подобається таке:
«Дякую. — Прошу.» Львівський варіант.
Англійський відповідник:
Thank you. — You are welcome. Це вживається у повсякденні, за малі послуги, в ресторані, вдома, в оффісі тощо.  
"Don't mention it." (Дослівно: Не варто про це згадувати/говорити, a в англійському значенні — щось на зразок ввічливого: «Це не було важко для мене./ Це не було проблемою для мене» тощо) вживається за більш формальних обставин.
Ваші інші приклади, як "forget it", "no problem" тощо вживаються більше в інших значеннях, коли ви ДІЙСНО робите якусь послугу комусь, значну чи вагому, і не хочете великої вдячності. Скажімо, ваш сусід допоміг вам відремонтувати машину. ВИ скажете: Thank you very much for your help!/I can't thank you enough for your help! Ваш сусід може відповiсти: No problem!, або Forget it.

Анатолій писав:Мене мало цікавить англійські відповідники, бо я їх добре знаю. Питання було таке: А як щодо українського будь ласка, коли його вживають?

Особливе місце серед увічливих виразів належить висловам привернення уваги. Як правило, вони використовуються у ситуації вибачення, прохання, запрошення. В українській мові до них відносять такі мовні одиниці: будь ласка; коли (як, якщо) буде (твоя, ваша і т. ін.) ласка; з ласки вашої (твоєї); будь ласкавий; будь ласкав; будьте ласкаві; будьте люб'язні. Характерною ознакою цих висловів є те, що сюди входять слова з коренем ласк і люб. Іменник ласка означає доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь; одне із значень прикметника ласкавий — те, що у ньому “виявляється доброзичливість, привітність”. Синонімічним до попереднього є прикметник люб'язний, вживаний зі значенням “уважний”, привітний до кого-небудь”. Отже, ввічливими виразами ми засвідчуємо доброзичливе, привітне ставлення до співрозмовника, що лежить в основі етикетного спілкування.

Вислови будь ласка, коли (як, якщо) твоя ласка використовуються при чемному проханні, запрошуванні, в ситуації вибачення.

Усезнайко писав:Don't mention it — пусте, нема за що тощо, але точно не будь ласка, тому в нас аналогічно до англійського вирізняється. І взагалі це вставна конструкція, яка виражає ввічливість , інших застосувань нема.

Народним етикетом передбачено відповіді на подяку. Їхній вибір залежить від того, за що дякуємо: коли за їстівне, тоді — на здоров’я або їжте на здоров’я, коли за якусь річ із одягу — носи (зноси), носіть (зносіть) здоровий (-а, -і). Вельми поширені відповіді на подяку прошу та будь ласка. За умов піднесеної тотальності спілкування, в офіційних ситуаціях слова подяки можуть уживатися із дієсловом дозвольте: дозвольте подякувати вам за... Таке стилістичне забарвлення мають й інші конструкції. Приміром: “Прийміть мою найсердечнішу подяку за Ваше щире співчуття” (Михайло Коцюбинський), “Щира дяка Вам від нас обох за надіслані книжки” (Леся Українка). У згаданих висловах яскраво виявляється функція ввічливості, й тому використання їх належить до обов’язкових етикетних настанов, пише журнал-дайджест “Урок Української”.
Хоча бувають і прикрі випадки. Рівненський тижневик “Панорама” опублікував інтерв’ю, в якому один із авторів проекту факсимільного перевидання “Кобзаря” 1840 року розповів, як виник задум, та хто його втілював. Видання справді цікаве. А коли цей чоловік повідомив, що один примірник дарує редакції, то у відповідь, зрозуміло, почув “дякую”. І тоді на те “дякую”, ніби перекреслюючи все, що доти мовив про важливість і цінність автентичного “Кобзаря”, сказав:
— Нема за що.
То є за що дякувати чи подарунок того не вартий?

Листопад писав:Залежить від того, за що дякують.

Усезнайко писав:

Листопад писав:Залежить від того, за що дякують.

Я тяжію до того, що це розмовне. Бо якось нелогічно після подяки щось просити чи вимагати когось бути ласкавим.