r2u.org.ua / e2u.org.ua

Про затвердження нового складу Української національної комісії з питань правопису
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 17 червня 2015 р. № 416
Київ

Про затвердження нового складу Української національної комісії з питань правопису

Кабінет Міністрів України постановляє:

На часткову зміну пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2002 р. № 198 “Про Українську національну комісію з питань правопису” (Офіційний вісник України, 2002 р., № 8, ст. 361) затвердити новий склад Української національної комісії з питань правопису згідно з додатком.

Прем'єр-міністр України


А.ЯЦЕНЮК
Інд. 73

Додаток
до постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 416

СКЛАД
Української національної комісії з питань правопису

СТРІХА Максим Віталійович - заступник Міністра освіти і науки, співголова Комісії
ПИРОЖКОВ Сергій Іванович - віце-президент Національної академії наук, академік Національної академії наук, співголова Комісії (за згодою)
ГРИЦЕНКО Павло Юхимович - директор Інституту української мови Національної академії наук, професор, доктор філологічних наук, заступник співголови Комісії (за згодою)
СКЛЯРЕНКО Віталій Григорович - директор Інституту мовознавства імені О.О. Потебні Національної академії наук, академік Національної академії наук, заступник співголови Комісії (за згодою)
ШЕВЧЕНКО Лариса Леонідівна - завідувач відділу лінгвістики Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук, кандидат філологічних наук, секретар Комісії (за згодою)
АЖНЮК Богдан Миколайович - завідувач відділу мов України Інституту мовознавства імені О.О. Потебні Національної академії наук, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
ГНАТЮК Лідія Павлівна - професор кафедри історії та стилістики української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук (за згодою)
ГОЛУБОВСЬКА Ірина Олександрівна - завідувач кафедри загального мовознавства та класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
ГОРОДЕНСЬКА Катерина Григорівна - завідувач відділу граматики української мови Інституту української мови Національної академії наук, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
ЄРМОЛЕНКО Світлана Яківна - завідувач відділу стилістики та культури мови Інституту української мови Національної академії наук, член-кореспондент Національної академії наук (за згодою)
ЗАГНІТКО Анатолій Панасович - завідувач відділу інформатики Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук, член-кореспондент Національної академії наук (за згодою)
КАЛАШНИК Володимир Семенович - професор кафедри української мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, доктор філологічних наук (за згодою)
КОВАЛЕВСЬКА Тетяна Юріївна - завідувач кафедри української мови філологічного факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
ЛУЧИК Василь Вікторович - завідувач кафедри загального та слов’янського мовознавства Національного університету “Києво-Могилянська академія”, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
ЛУЧКАНИН Сергій Мирославович - доцент кафедри загального мовознавства та класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук (за згодою)
МАСЕНКО Лариса Терентіївна - професор кафедри української мови Національного університету “Києво-Могилянська академія”, доктор філологічних наук (за згодою)
МОВЧАН Павло Михайлович - голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України (за згодою)
ПІВТОРАК Григорій Петрович - завідувач відділу загальнославістичної проблематики і східнослов’янських мов Інституту мовознавства імені О.О. Потебні Національної академії наук, академік Національної академії наук (за згодою)
ПОНОМАРІВ Олександр Данилович - професор кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук (за згодою)
ПОПОВА Ірина Степанівна - декан факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
СКАБ Мар’ян Стефанович - завідувач кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
ТАРАНЕНКО Олександр Онисимович - провідний науковий співробітник Інституту мовознавства імені О.О. Потебні Національної академії наук, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
ЧЕРЕДНИЧЕНКО Олександр Іванович - професор кафедри теорії та практики перекладу з романських мов імені Миколи Зерова Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук (за згодою)
ЧЕРНЮХ Богдан Васильович - завідувач кафедри класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка, доцент, кандидат філологічних наук (за згодою)
Широков Володимир Анатолійович - директор Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук, академік Національної академії наук (за згодою)

Уже понад рік, як сталася знаменна і довго очікувана у вузьких колах україномовців подія – був нарешті затверджений новий склад Української національної комісії з питань правопису. І що? А нічо’ . Буквально. Роковина минула непомітно. Ніхто й не згадав. А щодо самої комісії — ні звуку. А, певно, ж працює. В поті чола. Але що можна за рік встигнути в такій непростій справі? Хіба олівці застругати, та й то… Якщо відволікатися на бідкання з мовної теми, то й із цим може не скластися. Не спішать мовознавці. На волах їдуть. Соб! Цабе! Відповідальна справа. Поспішиш – людей насмішиш. На віки роблять... Якщо роблять.
Здавалося б, скільки незалежності, стільки обговорють-перетирають правописні проблеми. Вже вони зусібіч розглянуті бозна скільки разів. Скільки чорнила та зусиль затрачено! Скільки спроб поправити правописа і позбутися нарешті совкового сміття, бо вже якось і перед людьми невдобно. А доходить до комісії – найбезглуздіші набутки часів «зближення мов» стоять як вкопані .
Власне, те, що результати роботи комісії будуть нульові, можна було передбачити. От уявімо ситуацію: створили б комісію з визначення долі якого-небудь пам’ятника Ленінові, до складу якої б увійшли головний комуніст П.Симоненко, мер КОМСОЛЬСЬКА (того, що КОлектив Молодих СОціально МОтивованих Людей (Ь) – Справжніх (Ь) Козаків) Д.Биков і В.В’ятрович. Розклад зрозумілий: 1. «Лєнін і сєгодня жівєє всєх жівих» і охоронять його тре’ цілодобово; 2. Ленін – насправді ЛЕНІН: Людяний, Енергійний… Наставник і взагалі то наша історія – хай стоїть; 3. Валити ідола к бісу. І за такого розкладу Ленін би й далі бованів.
Так і з правописною. Якщо тре’ реформувати правописа, то доручають це реформаторам. А якщо тре’, щоб поговорили-побалакали, то набирають усіх потрохи: трохи консерваторів, трохи реформаторів і трохи ні-се-ні-те [які зазвичай не проти, але тепер «не на часі», і той «тепер» у них весь час). Тоді на виході буде нуль, а реформаторам залишиться тільки втертися, у будь-якому разі їх однаково втруть. Ще гарантований нуль дає введення до складу академіків. Тут уже навіть несуттєво, яких вони поглядів. Такий чомусь в мовних академіків ККД .
Є, щоправда, те, що, певен, об’єднує всіх правописців: усі вони незадоволені станом справ у країні, повільністю реформ, неспроможністю когось ( ) розв’язувати насущні проблеми... Можна їм усім побажати, коли висловлюватимуть своє обурення, дивитися в дзеркало.

П.с. Час від часу в нас відбуваються акції/звертання на кшталт «врятуйте науку». Я, скажімо, прихильник того, щоб за фінансуванням науки у відсотках від ВВП Україна була світовим лідером. Але що стосується наших мовознавчих інституцій/підрозділів, на тлі чинного правопису, то, як на мене, вони заслуговують хіба на дулю з маком. Хай звертаються.

П.п.с. Варто було б доручити реформу правопису В.В’ятровичу. Хоч петицію тепер пиши.

Прочитав я оце у №27 «Країни» за 14.07.2016 інтерв’ю з письменницею, перекладачкою Ксенією Харченко, випускницею Ін-ту журналістики. Було таке питання: Частина видавництв і людей послуговуються дорадянським харківським правописом.
І така відповідь:
Розумію прагнення повернути українській мові її тодішній шарм. Але за цей час вона дуже змінилася. Набула впливу російської, англійської, німецької мов, які дуже гнучкі й мобільні щодо словотвору. Це те, чого бракує українській… замість повернення до старого правопису, варто оновлювати, модернізувати мову.

Ну звісно. «Модернізована» мова совкового розливу . Замість митися, будемо обливатися одеколоном. З вошами — зате пахучі А головне – нічого нового. Всі ці «модернізації» без реформ — це ж улюблене українське заняття. По-перше, звичне, по-друге, результат відомий наперед: ні з губи мови, ні з носа вітру
Врешті теперішня правописна комісія запропонує нового правописа, бо є в ній класні фахівці. Ну а некласним не вдасться зробити так, щоб нічого не змінити, бо втаїти не вдасться, а час такий, що і по рицьку можна дістати . Щоправда, певен, що правопис не буде такий, як хотілося б . Але.
Пам’ятаю, коли тривало обговорення Проєкту-99, то помітно вжаленим виступав якийсь таваріщ з покійного тепер «Донецкого кряжа», що йому особливо не сподобався «етер», бо не так, як в російській. Те, що в російській не так, як в усіх інших індоевропейських мовах і перпендикулярно до глузду, для нього швидше був плюс.
Оригінал αἰθήρ
Англ. ether
Еспан. éter
Італ. ètere
Нім. Äther
Франц. éther
Фін. eetteri
Румун. etér
Угор. éther
Словац. éter
Чес. éter
Серб. етер
Болгар. Éтер
Польс. eter
Білорус. (чинний) эфір
Білорус. (тарашкевица, до 1933) этэр
Рос. эфир
Укр. (чинний правопис) ефір
Укр. (харківський, 1930) етер
Бо є мови, а є язик!: його взагалі варто було б в окрему сім’ю виділити.
У Києві у той час цьому новоявленому та дещо прицуцувато-схарапудженому мовознавцеві не поступався темпераментом поборник спільноколисковості П.Толочко, який виявив у собі такі глибокі знання мови, що навіть написав брошуру, з виразно анекдотично-невігласькими твердженнями, і врешті став чи не основним персонажем, який добився похерення Проєкту. Коли ж пізніше була зроблена спроба поновити роботу правописної комісії, то зразу підняв таку хвилю, яка загасила і цю спробу при корені. Така вже в нього робота. Як пояснив згодом сам цей мовознавець, отримуючи російського ордена Дружби: "Если мы откажемся от нашего совместного прошлого, от наших корней, мы предадим память многих и многих поколений". Та найгірше, що подібні діячі, вигадуючи свої нісенітниці, позбивали з пантелику силу чесного, хоч і дещо наївного, народу.
Шановні журналісти і журналістки! Ви зазвичай розбираєтеся в усьому, починаючи від теорії струн, закінчуючи особливостями життєдіяльності глистів. Але у питаннях правопису більшість з вас – будемо відверті – знавці так собі: не те щоб зовсім уже Боже борони, але й далеко не дай Боже. Тому коли появиться нарешті прое/єкт нового правопису, то завдадіть собі труду хоча б спробувати розібратися в запропонованих змінах, і якщо вони вам не сподобаються, то спробуйте запитати фахівців, зверніться врешті до правописців, а вже лише потім починайте писати. Але якщо ви досі не знали, скільки совкового маразму є в українському правописі, а також який зв’язок між правописом і словотвором та різниця між гнучкістю і тей-того-як-його, то правописні теми не згадуйте ні в якому разі. Не збивайте своїми плетениками з плигу рідномовців. Так буде ліпше для вас і для правопису. А ще, потроху позбувайтеся вже згаданого вище «впливу», безглуздого і безкорисного .

До речі, про петицію. Виявляється була "правописна" петиція. Варто було спочатку провести артпідготову. Поширити інформацію через різні джерела, тоді результат, певен, був інакший, а не 269 з 25000 необхідних

Ух:

Суть звернення: Відмінити

ну так. там ще "прийняті" і "котрі" є. І це тільки в назві. Думаєш, через це так мало підписантів?

Уже 1,8 року як працює (? – не знаю навіть, яке тут слово доречніше) новий склад Української національної комісії з питань правопису. Єдине поки відомо [мені] про її творчу безрезультативну діяльність – правописці вирішили працювати в режимі тиші. Ну, щоб ніхто не заважав. Тому ні звістки, ні чутки. Пащекуваті, звісно, можуть сказати, що за півтора року літаки нові випускають. А зміни до правопису можна було б, після 25-річних обговорень, і за тиждень оформити. Якщо не поспішати. Але хай уже. Врешті, через той же режим тиші невідомо, що там і як. А мо’, правописці вирішили букви свого творіння відливати в золоті, а скарбниця не встигає постачати матер’ял? Та й куди спішить: скорий поспіх — людям насміх. На віки ж роблять, тому десяток-п’ятий років туди-сюди… Хоча якщо чесно, гризе думка підла, що просто закуняли, а розбудить нікому, бо передбачливо «затишилися» – де їх шукати? Однак, з другого боку, знаючи не з чуток про деякі зразки правописної логіки, то навіть і не знаю, мо’, хай куняють?
Якщо вірити вікіпедійному «логіка стосується виведення — процесу що продукує нові твердження із вже встановлених», можна розглянути деякі її види [без претензії на науковість] з різних частин спектра. Скажімо, крайня зліва – звичайна логіка: 2+2=4, 2+3=5 тощо і це в будь-який час і незалежо від погоди. Далі праворуч – чудернацька логіка: 2+2=зазвичай 4, але є ймовірність, що деколи 5. Простіше: в середньому у 9 з 10 випадків маємо 4, а в 1 з 10 – 5. А точно наперед сказати не можемо, тре’ провести експеримент. Така собі квантова логіка. Далі на шкалі логіка жіноча (ні на що не натякаю, просто щоб позначити). Це коли 2+2=зазвичай 4, але в деякі, невловні для грубших істот, моменти може бути 5. І тут ніякий експеримент не допоможе, бо чинники, що можуть призвести до такого результату просто непередбачні: від зизуватого погляду до пролітного повз ґедзя. Але це логіка. Бо, справді, яке в біса може бути 4, якщо сонце так криво встало чи взагалі все задовбало? Тому тут просто треба знати, що 2+2=4 протягом 99% часу, але є хвилини «непевності», на які тре’ робити поправку, нормувати. А от уже на краю [справа] цього спектра сидить правописна логіка [сучасна, українська]. Незбагненна. Це коли 2+2=4, та не завжди, бо в четвер після обіду може бути 5, але не кожного четверга і не після всякого обіду, та й не тільки 5… І це нормуванню не піддається. Щось на кшталт «південноафриканський», але «Південно-Африканська». І маємо такого добра валом, і маємо Правописну комісію, але невідомо, чи варто порушувати її тишу . Може, хай десятиріччя спершу відзначить?