Читання букв у абревіатурах

[Анатолій]

У російській мові часто можна почути відступ від традиційного прочитання букв у деяких абревіатурах, наприклад: ФБР — фе-бе-ер (замість еф-бе-ер), ФРГ — фе-ер-ге (замість еф-ер-ге), США — се-ше-а (замість ес-ша-а чи просто сша), тощо. Подібне можна почути й в українській мові.
Чи правильно вимовляти так деякі буквенні абревіатури українською мовою? І взагалі, як повинні читатися букви в буквенних абревіатурах?

[Наталя]

Щось цікавого можна підчерпнути тут.

[лекс]

Прочитав цю статтю. Вона якраз про тему, винесену в назву гілки. Що ж до конкретного питання в першому пості, а саме

ФБР — фе-бе-ер (замість еф-бе-ер), ФРГ — фе-ер-ге (замість еф-ер-ге), США — се-ше-а (замість ес-ша-а чи просто сша)

то лише в двох абзацах статті автор говорить про це:

Однак, як свідчить фактичний матеріал, при вимові літерних абревіатур
спостерігаються деякі хитання. Причини їх можуть бути різними, проте найголовнішими є дві. Перша з них пов’язана з відсутністю єдності при найменуванні ряду букв алфавіту. Так, букви ел, ем, ен, ер, ес, еф, ка, ха, ша у просторіччі вимовляються, як ле, ме, не, ре, се, фе, ке, хе, ше. Внаслідок цього деякі літерні абревіатури вимовляються по-різному: фе-ер-ен і еф- ер-ен, це-се-у і це-ес-у, де-се-те і де-ес-те. Друга причина такого хитання зумовлена неоднаковим читанням абревіатур. Одні мовці читають їх за звуками, інші — за назвами букв. Наприклад, США і сешеа, есшаа, есша, ту № 1 і те-у № 1, СШ № 5 і есша чи сеша № 5 та ін.
Варто відзначити, що загальноприйнятим не завжди виявляється варіант літературного походження. В окремих випадках таким варіантом може стати варіант просторічного походження. Пор. фезеу, феерен замість очікуваних ефзеу, еферен. Однак таких відхилень у вимові літерних абревіатур не так уже у мові й багато.

Хитання й справді є. "Просторічні" форми таки поширені. Деякі поширеніші, ніж "літературні". Чи це правильно? Тут ситуація така: як сформулюєш правило, так і буде. Якщо взяти за правило, що літери в абревіатурах слід вимовляти тільки так, як в абетці, то "літературні" варіанти будуть правильні, а "просторічні" неправильні. Якщо ж сформулювати правило: "Задля милозвучності вимови припустима інакша вимова літер в абревіатурах, ніж в абетці", то всі варіанти будуть правильні. У першому випадку диктори на радіо ризикнуть говорити еф-ер-ен (ризикнуть, бо не факт, що слухачі відразу дотямлять, що йдеться про ФРН, особливо в швидкому мовленні). У першому й другому випадку люди говоритимуть так, як зручніше (незалежно від того, чи санкціонує таку вимову обране правило).
Мабуть, автор має рацію, коли каже, що таких слів, де "просторічна" вимова переважає, небагато. В інших випадках є кілька варіантів, з яких хоча би один є "літературним".