Приро́дник, -а, чол. Фахівець із природознавства, а також викладач природознавства; природознавець.
[1. Взимку… одбувся в Москві з'їзд учених природників, фізиків та математиків (Агатангел Кримський). 2. Якщо майор зберігав незворушний спокій серед цих дрібних буденних прикрощів, то Паганель, навпаки, обурювався проти такого глузування долі. Він кляв на всі заставки москітів та комарів і ревно жалкував за підкисленою водою, яка втишує пекучий біль від незліченних укусів. Хоч майор і намагався розрадити його, доводячи, що їм пощастило, бо вони бороняться лише від двох видів комах з трьохсот тисяч, відомих природникам, однак Паганель устав не в гуморі (Жуль Верн, «Діти капітана Ґранта», переклад Тамари Воронович).]