r2u.org.ua / e2u.org.ua

Схоже на те, що в сучасній українській мові їх — родовий або знахідний відмінок множини від займенника вони; їхній — присвійний займенник. У таких реченнях, як: Не бачив їх (кого?). Не бачив їхніх (чиїх?) дій. Товкло б їх (кого?) отак головами! Батьки ніколи не знають того, що одбувається в душі їхніх (чиїх?) дітей.
А як щодо такого: Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Громадські закони: їх суть і специфіка, Цільові перевірки базових автопідприємств щодо виконання ними договірних умов з перевізниками (зберігання транспортних засобів, їх ремонт та належне утримання) теж «виловили» не один факт формального ставлення до прописаних у законі вимог (з газети), Що ж до самих переїздів, то в їх експлуатаційному утриманні чимало недоліків (з газети), Залишалося встановити контроль за підозрюваними й розпочати їх оперативну розробку (з газети). У наведених прикладах доцільно залишати слово їх, чи все-таки там має бути слово їхній?

Ви забагато хочете від депутатів, Анатолію. Якби обов’язковою умовою депутатства був іспит з української, країна полегшено б зітхнула.

Кувалда писав:Ви забагато хочете від депутатів, Анатолію. Якби обов’язковою умовою депутатства був іспит з української, країна полегшено б зітхнула.

Ну, щодо законів, то тут, наче все зрозуміло, треба їхній. А як щодо інших прикладів: …зберігання транспортних засобів, їх ремонт та належне утримання… — ремонт чий? чи чого?

тут - їх. їхній ремонт — це коли Микола і Оксана зробили ремонт

Кувалда писав:тут - їх. їхній ремонт — це коли Микола і Оксана зробили ремонт

Якби на місце їх поставити мене, тебе, нас, вас, то вже треба міняти порядок слів, чи не так?

То як має звучати універсальне правило, яке допоможе чітко розрізняти, де треба їх, а де їхній?

Анатолій писав:То як має звучати універсальне правило, яке допоможе чітко розрізняти, де треба їх, а де їхній?

Тут радять, що їхній. Як і в Галини та Володимира Островських (пан Кувалда недарма згадав нині цих відомих авторів):

У множині між українським і російським слововжитком заходить різниця. Полягає вона в тому, що росіяни і на их покладають функції присвійності (их дела, их работа), а українці, оскільки в нашій мові категорія присвійності виражена чіткіше (див. розділ про присвійні прикметники), мають для цього спеціальний займенник їхній, що здатен відмінюватись, як прикметник, - за родами й числами (їхній, їхня, їхнє, їхні) та відмінками (їхньої оселі, їхній оселі, їхньою оселею і т.д.).
Тому варто користуватися саме займенником їхній, а не переносити на український грунт російські канони. Краще писати їхня земля, їхні діти, їхнє поле, а не їх земля (діти, поле). Орієнтир – українська народна мова і класична література: Стає пташкам їхнього розуму, щоб змостити гніздечко (Грінченко); Їхня кров ще гаряча на ранах, їхні рани горять ще в огні (О. Олесь); У їхній стороні й зимою сонце (Леся Українка); Я чую, як тремтять їхні пальці: вони плачуть (Григір Тютюнник)

Наталя писав:Тут радять, що їхній.

Я розумію, присвійний займенник — їхній. Питання не в цьому, а в тому, як, власне, цей присвійний займенник розпізнати й не переплутати з родовим чи знахідним відмінком слова вони.

Анатолій писав:

Наталя писав:Тут радять, що їхній.

Я розумію, присвійний займенник — їхній. Питання не в цьому, а в тому, як, власне, цей присвійний займенник розпізнати й не переплутати з родивим чи знахідним відмінком слова вони.

Ми ж не можемо сказати: "Немає кого? їхніх". А лише їх. Хіба різниця не відчутна? А може, я помиляюся.

Наталя писав:Ми ж не можемо сказати: "Немає кого? їхніх". А лише їх. Хіба різниця не відчутна? А може, я помиляюся.

Подивіться мій перший допис, там є приклади, почитайте і скажіть, де треба їх, де їхній.