90 з гаком відсотків від таких слів в українській мові мають (або мали б) цілком слушних відповідників і нічим, до того ж, не гірших за чужі слова (з суттєвою перевагою – очевидна зрозумілість). Що, власне, підтверджує АС. А так, ми натомість маємо велику напасть. Крім непотрібного переповнення мови всякими варваризмами, ще й часто люди (далекі від мови і не тільки мови), які не знають значення якогось слова, починають його використовувати з таким змістом, як вони розуміють (чи їм здається, що розуміють). і таке тлумачення часто поширюється, як пошесть. Як приклад: візьмім слово «екологія», з’ясуймо його справжнє значення і виходячи з нього спробуймо пояснити, що таке, скажімо, «екологічне лихо». Значення, звісно, можуть розширюватися, але змінювати їх тільки тому, що хтось чогось не розчовпав, не варто. Якби у нас працювала якась інституція, яка б наглядала за правильним слововжитком, а так...
Таких слів у нас задосить, тому з Вашим «в будь-якому разі, важлива не етимологія, а сучасне значення, яке є спільне, мабуть, для більшості європейських мов», категорично не згоден. Мова, звісно, не математика, але від логіки відбігати не слід. І я бачу одне з наших завдань при створенні словника – не викривляти зміст слів, а якщо якісь слова вже викривлені, то це поправляти (і не суттєво в скількох ще мовах зміст теж не відповідний).
Хоча грецький випадок, погоджуюсь, це сильний аргумент.