Ластівка
Додано: Сер квітня 22, 2015 8:12 pm
I. Ла́стівка, -и, жін.
1. (Hirundo) Перелітний птах ряду горобцеподібних з вузькими гострими крилами, стрімкий у льоті.
[1. Ластівки вились над ставком і от-от не черкались крилом блискучої хвилі (Михайло Коцюбинський, «На віру»). 2. Лаштуються відлітати // Щороку сині ластівки (Максим Рильський). 3. Важливі прикмети склалися внаслідок спостережень за комахами, зокрема за поведінкою бджіл, які особливо чутливі до найменших змін погоди. Серед поширених прикмет такі: «Ластівки літають низько — на дощ», «Риби вискакують і над водою ловлять комах — на дощ, на негоду», «Якщо бджоли не вилітають на збір меду — слід чекати дощу», «Якщо павук ховається — буде дощ», «Перед негодою мурахи закривають більшість ходів у мурашнику», «Чим більші бувають під осінь мурашині купи, тим лютіша зима» та ін. (С. А. Макарчик, «Етнографія України»).]
// У порівняннях.
[1. Я вночі сплю, і як ти мені приснишся, моя аж звеселиться й заграє, як ластівка на сонці (Панас Нечуй-Левицький, «Кайдашева сім’я»). 2. Дочка — як ластівка: пощебече, пощебече та й полетить («Українські народні прислів’я та приказки»).]
♦ Пе́рша ла́стівка. Про перші ознаки появи кого-, чого-небудь.
[1. Невдовзі від товариша Наума прилетіла до них «перша ластівка» — цидулка, яку хтось укинув у торбу «жебрака», що ходив по Радомишлю з катеринкою (Василь Шкляр, «Маруся»). 2. Філософічне навчання прийшло на Україну також у тіснім зв’язку з релігійним життям, а, власне, з тією релігійною боротьбою, що розвинулася на Україні з кінця XVI віку. «Ожидовілі» були лише першою ластівкою релігійних рухів. За ними прийшов на Україну протестантський рух, що поширився з кінцем XVI віку, головним чином в західніх частинах України. (Дмитро Чижевський, «Нариси з історії філософії на Україні»). 3. Романтичний напрямок, що широкою хвилею понісся на початку XIX в. по всіх європейських літературах, був причиною появи «Русалки Дністрової» — першої ластівки літературного й національного відродження Галицької України. (Іван Крип’якевич, «Історія української культури»).]
♦ Одна́ ла́стівка [ще] весни́ не робить; одна́ ла́стівка, то ще не весна́. Окремі ознаки, прикмети якого-небудь явища ще не свідчать про його виникнення або існування насправді.
[— Одна ластівка ще весни не робить, добродію. Окрім того, мені напевне відомо, що сей рицар був потаємно закоханий, хоч і була в нього вдача залицятися до всіх жінок, які йому подобались (Мігель де Сервантес Сааведра, «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», переклад Миколи Лукаша).]
2. перен., розм. Ласкава назва дівчини або жінки, часом дитини.
[1. — Е, дочко, — каже старий, — любих гостей до хати просять, а ти тут в’єшся. Йди, моя ластівко! (Марко Вовчок, «Викуп»). 2. — Ненько моя, ластівко моя! Десь ти багато горя зазнала, десь ти багато сліз вилила, що не схотіла на цім світі жити (Нечуй-Левицький, «Микола Джеря»).]
3. у знач. присл. ла́стівкою. Дуже швидко.
[1. Багато говорити вона не любила. Усе слухає, що говорять другі, і всміхається очима та куточками уст. Але як скаже слово, то так і влетить ластівкою те слово до серця і, мов крильцями, розмає тугу (Михайло Коцюбинський, «На віру»). 2. Швидко біжать поїзди степами, швидко пливуть кораблі морями, ще швидше летять літаки попід небесами, та найшвидше летить материне серце. Через гори високії, через води глибокії, через краї чужі несходимі мчить воно ластівкою, за синами шукаючи, їх виглядаючи, та й — повертається назад змучене, — нема (Іван Багряний, «Сад Гетсиманський»).]
4. спорт. У гімнастиці, фігурному катанні: вправа, коли одна нога високо відведена назад, тулуб витягнуто вперед, а руки розведені в боки.
[Тоді їй захотілося постояти на одній нозі, зробити кілька вправ, наприклад, ластівку. Вона сто років не робила ластівку. Лінії шиї, рамен, спини, сідниць і ніг творили свої чудові дуги, півкола й опуклості (Юрій Андрухович, «Дванадцять обручів»).]
II. Ла́стівка, -и, жін., розм. Те ж саме, що й ла́стка.
III. Ла́стівка, -и, жін., діял. Літня кухня.
[Бабка Ганя (так її звати) підривається й біжить у ластівку, аби приготувати нам хавчик (Анатолій Дністровий. «Пацики»).]
IV. Ла́стівка, -и, жін.
1. Назва дитячої гри, що її суть влучити палкою в кинуту вгору палку.
2. Дівоча забава з піснями; ластівонька, ластівочка.
[1. Да ластівочка да купалася, да на бережку да сушилася! (Словник Грінченка). 2. Дві дівчини беруться за руки і стають навпроти іншої пари, яка так само тримається за руки. Одна пара говорить: — Печу, печу ластівки! — Інша питає: — Нащо печеш? Лиха втечеш, лиха й піймаєш!.. Тоді пара дівчаток, що почала розмову, роз’єднує руки, і кожна біжить у протилежний бік. Інші двоє, кожна окремо, намагаються піймати перших, не давши їм з’єднатися. Якщо та пара, яка почала бігти першою, знову з’єднається, то їй припадає знову тікати, а другій парі — ловити. Якщо ж якусь з дівчаток, які почали гру, впіймають, то ця пара, що не збіглась, ловитиме, а інша — тікатиме (із сайту abetka.ukrlife.org).]
1. (Hirundo) Перелітний птах ряду горобцеподібних з вузькими гострими крилами, стрімкий у льоті.
[1. Ластівки вились над ставком і от-от не черкались крилом блискучої хвилі (Михайло Коцюбинський, «На віру»). 2. Лаштуються відлітати // Щороку сині ластівки (Максим Рильський). 3. Важливі прикмети склалися внаслідок спостережень за комахами, зокрема за поведінкою бджіл, які особливо чутливі до найменших змін погоди. Серед поширених прикмет такі: «Ластівки літають низько — на дощ», «Риби вискакують і над водою ловлять комах — на дощ, на негоду», «Якщо бджоли не вилітають на збір меду — слід чекати дощу», «Якщо павук ховається — буде дощ», «Перед негодою мурахи закривають більшість ходів у мурашнику», «Чим більші бувають під осінь мурашині купи, тим лютіша зима» та ін. (С. А. Макарчик, «Етнографія України»).]
// У порівняннях.
[1. Я вночі сплю, і як ти мені приснишся, моя аж звеселиться й заграє, як ластівка на сонці (Панас Нечуй-Левицький, «Кайдашева сім’я»). 2. Дочка — як ластівка: пощебече, пощебече та й полетить («Українські народні прислів’я та приказки»).]
♦ Пе́рша ла́стівка. Про перші ознаки появи кого-, чого-небудь.
[1. Невдовзі від товариша Наума прилетіла до них «перша ластівка» — цидулка, яку хтось укинув у торбу «жебрака», що ходив по Радомишлю з катеринкою (Василь Шкляр, «Маруся»). 2. Філософічне навчання прийшло на Україну також у тіснім зв’язку з релігійним життям, а, власне, з тією релігійною боротьбою, що розвинулася на Україні з кінця XVI віку. «Ожидовілі» були лише першою ластівкою релігійних рухів. За ними прийшов на Україну протестантський рух, що поширився з кінцем XVI віку, головним чином в західніх частинах України. (Дмитро Чижевський, «Нариси з історії філософії на Україні»). 3. Романтичний напрямок, що широкою хвилею понісся на початку XIX в. по всіх європейських літературах, був причиною появи «Русалки Дністрової» — першої ластівки літературного й національного відродження Галицької України. (Іван Крип’якевич, «Історія української культури»).]
♦ Одна́ ла́стівка [ще] весни́ не робить; одна́ ла́стівка, то ще не весна́. Окремі ознаки, прикмети якого-небудь явища ще не свідчать про його виникнення або існування насправді.
[— Одна ластівка ще весни не робить, добродію. Окрім того, мені напевне відомо, що сей рицар був потаємно закоханий, хоч і була в нього вдача залицятися до всіх жінок, які йому подобались (Мігель де Сервантес Сааведра, «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», переклад Миколи Лукаша).]
2. перен., розм. Ласкава назва дівчини або жінки, часом дитини.
[1. — Е, дочко, — каже старий, — любих гостей до хати просять, а ти тут в’єшся. Йди, моя ластівко! (Марко Вовчок, «Викуп»). 2. — Ненько моя, ластівко моя! Десь ти багато горя зазнала, десь ти багато сліз вилила, що не схотіла на цім світі жити (Нечуй-Левицький, «Микола Джеря»).]
3. у знач. присл. ла́стівкою. Дуже швидко.
[1. Багато говорити вона не любила. Усе слухає, що говорять другі, і всміхається очима та куточками уст. Але як скаже слово, то так і влетить ластівкою те слово до серця і, мов крильцями, розмає тугу (Михайло Коцюбинський, «На віру»). 2. Швидко біжать поїзди степами, швидко пливуть кораблі морями, ще швидше летять літаки попід небесами, та найшвидше летить материне серце. Через гори високії, через води глибокії, через краї чужі несходимі мчить воно ластівкою, за синами шукаючи, їх виглядаючи, та й — повертається назад змучене, — нема (Іван Багряний, «Сад Гетсиманський»).]
4. спорт. У гімнастиці, фігурному катанні: вправа, коли одна нога високо відведена назад, тулуб витягнуто вперед, а руки розведені в боки.
[Тоді їй захотілося постояти на одній нозі, зробити кілька вправ, наприклад, ластівку. Вона сто років не робила ластівку. Лінії шиї, рамен, спини, сідниць і ніг творили свої чудові дуги, півкола й опуклості (Юрій Андрухович, «Дванадцять обручів»).]
II. Ла́стівка, -и, жін., розм. Те ж саме, що й ла́стка.
III. Ла́стівка, -и, жін., діял. Літня кухня.
[Бабка Ганя (так її звати) підривається й біжить у ластівку, аби приготувати нам хавчик (Анатолій Дністровий. «Пацики»).]
IV. Ла́стівка, -и, жін.
1. Назва дитячої гри, що її суть влучити палкою в кинуту вгору палку.
2. Дівоча забава з піснями; ластівонька, ластівочка.
[1. Да ластівочка да купалася, да на бережку да сушилася! (Словник Грінченка). 2. Дві дівчини беруться за руки і стають навпроти іншої пари, яка так само тримається за руки. Одна пара говорить: — Печу, печу ластівки! — Інша питає: — Нащо печеш? Лиха втечеш, лиха й піймаєш!.. Тоді пара дівчаток, що почала розмову, роз’єднує руки, і кожна біжить у протилежний бік. Інші двоє, кожна окремо, намагаються піймати перших, не давши їм з’єднатися. Якщо та пара, яка почала бігти першою, знову з’єднається, то їй припадає знову тікати, а другій парі — ловити. Якщо ж якусь з дівчаток, які почали гру, впіймають, то ця пара, що не збіглась, ловитиме, а інша — тікатиме (із сайту abetka.ukrlife.org).]
, але ніколи не як ластівка, але завжди як ласточка. Цікаво було в десь дізнатися чи в українській спортивній термінолоґії на ту фігуру кажуть ластівка?