Соляра
Додано: Сер березня 18, 2015 5:41 pm
Соля́ра, -и, жін., соля́рка, -и, жін., розм. Солярова олива.
[1. — І шо то ми, куме, з нею так довго вошкалися?.. — спитав Петро Реп’ях, кремезний здоровань років сорока без особливих прикмет: якби не наївні очі й соляра під нігтями, і не згадаєш, із ким здоровкався (Люко Дашвар, «На запах м’яса»). 2. — Бензин женуть, шайтани! — сказав Ламбада. — Як… женуть? — не зрозумів я. — А так, як горілку. Тільки не з браги, а з нафти. Первак — дев’яносто п’ятий, потім цідять сімдесят шостий, а рештки — солярка. (Василь Шкляр, «Елементал»).]
[1. — І шо то ми, куме, з нею так довго вошкалися?.. — спитав Петро Реп’ях, кремезний здоровань років сорока без особливих прикмет: якби не наївні очі й соляра під нігтями, і не згадаєш, із ким здоровкався (Люко Дашвар, «На запах м’яса»). 2. — Бензин женуть, шайтани! — сказав Ламбада. — Як… женуть? — не зрозумів я. — А так, як горілку. Тільки не з браги, а з нафти. Первак — дев’яносто п’ятий, потім цідять сімдесят шостий, а рештки — солярка. (Василь Шкляр, «Елементал»).]
