r2u.org.ua / e2u.org.ua

Кишеня́р, -а, чол. Той, хто краде з кишені; кишеньковий злодій; кишенник.
[Два гаманці щодня. Стільки забирав миколаївський кишеняр у необачних пасажирів маршруток (із сайту ntn.ua).]

Додано.

Чи можна знайти вжиток того 'кишеняра' в літературі не безпосередньо сучасного періоду - мені здається, що то є штучна калька, а не розмовне явище. Якби вже мав калькувати, то хіба б зупинився б на 'кишенькар(еві)', а не 'кишеняр(еві)'. Знову ж муши реітерувати, що можу помилятися, тому завжди є радий полеміці...

У Російсько-українському академічноу словнику 1924—1933рр. (А. Кримський, С. Єфремов) і Російсько-українському словнику правничої мови 1926р. (В. І. Войткевич-Павлович, Г. Д. Вовкушівський та інші) є кешеняр і кешенник. Ну а як в сучасній українській мові пишимо кишеня, то й, відповідно, зафіксовані 90 років тому слова маємо писати кишеняр, кишенник.