О.Пономарів:
До інших питань. Іван Котовенко нагадує в своєму листі, що Борис Антоненко-Давидович у книзі "Як ми говоримо" зазначав, зокрема, що вислів "наступна станція - Хрещатик" є помилковим. На його переконання, треба казати "дальша станція". Певне, Борис Дмитрович помилявся, бо розглядав прикметник "наступний" лише в часовому значенні. Чи це так?" - запитує Іван Котовенко.
Відомий борець за культуру мови Борис Антоненко-Давидович уважав, що потрібно казати "наступний рік", але "дальша, або чергова" (а не наступна) зупинка. Спочатку, за часів Антоненкової молодості, слово "наступний" мало тільки часове значення: "наступний тиждень, наступний рік". Але згодом, уже всередині минулого століття, лексема набула й просторового значення. Наприклад, "Проїхали так з кілометр до наступного повороту" (Олесь Гончар). Отож, вислови і "наступний рік", і "наступна зупинка" цілком правильні.
або
тут
Я не знайшов у книжці Антоненка-Давидовича заувагу про "наступний"
, але в нього є стаття "Дальший і подальший", де вказано на різницю між цими словами.
На жаль, в Етимологічному словнику нема "Наступного"
.
Слово відносно молоде. В Грінченка його нема. Думаю, у 19 ст. говорили "на той рік", а не "на насту́пний рік" [та й у 20-му - питомі мовці
].
Воно неоднозначне: в різних словниках відповідає таким різним російським словам, як следующий, преемственный, наступательный, будущий.
В.І.Островський, Г.Ф.Островська "А українською кажуть так..." категоричні: "Колись українська мова такого прикметника не знала (словник Грінченка його, в усякому разі, не фіксує). І спокійнісінько собі жила. <...> Справжня літературна мова його не приймає"
Ну що тут можу сказати.
З
АС:
Настава́ть, наста́ть –
1) (во времени) настава́ти (-стаю́, -стає́ш и (редко, диал.) -става́ю, -ва́єш), наста́ти, става́ти, ста́ти, поста́ти, встава́ти, вста́ти, (реже)
наступа́ти, наступи́ти, (наспевать) настига́ти, насти́гти, пристига́ти, присти́г(ну)ти, приспіва́ти, приспі́ти, (подходить, наближаться, начинаться) захо́дити, зайти́, надхо́дити, надійти́, прихо́дити, прийти́, (о мног.) понастава́ти.
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
Наступать – наступати; (о сроках, времени, днях, датах и т. п.) – наставати, надходити, заходити.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Наступа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. наступи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Наступать, наступить на что. Даю вам силу наступати на гадюки. Єв. Л. X. 19.
2) Надвигаться, надвинуться, подходить, подойти. Наступає чорна хмара. Нп.
3) Наступать, наступить, нападать, напасть.
4) Наставать, настать.
Весна наступає.
Тобто, як бачимо, в часовому сенсі "наступати" є [хоч і не як основне значення], тому нічого не заважає створити і прикметник "наступний" [і не суттєво, чи він потрібен; формально він утворений канонічно]. Але я б його обмежив саме часом – синонім до "майбутнього".
"Дальші розробки" майже = "майбутні розробки", коли йдеться про розробки, ще не зроблені [різниця: "дальші розробки" вже можуть розроблятися тепер, а майбутні – це майбутні]. Але не варто використовувати "наступний" в такому сенсі: наступними розробками
стали – тут дальшими/подальшими. Зате можемо сказати наступними розробками
стануть.
Я б, на відміну від О.Пономарева, був би стриманіший поширювати вжиток "наступного" на "простір"
Тут я солідаризуюся швидше з Островськими. Хоча розумію, що "наступна зупинка" не такий уже недопустимий вислів, бо її ж можна розглядати і в часовому вимірі
.
.