Гаразд
Додано: Чет липня 17, 2014 2:58 pm
I. Гара́зд, невідм.
1. част. Уживається для вираження згоди; чудово, нехай буде так; добре.
[1. — Гаразд, добре! Усього навезу! — сміється гірко Пилип (Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні»). 2. — Гаразд, гаразд, мовчатиму, коли так хочеш, мені все одно, хоча й не розумію твоєї примхи (Леся Українка, «Ненатуральна мати»).].
2. присл. Добре, як слід, належно.
[1. Чи гаразд живете? (Словник Грінченка). 2. Всюди гаразд, де нас нема (приказка). 3. На тім світі мною хоч тин підпирай, аби тут гаразд!(прислів’я) 4. І що б він не зробив — то все гаразд, усе до ладу, а от Галя що зробить — то все не так (Панас Мирний, «День на пастівнику»). 5. Бачу, що ти веселий — мабуть, усе гаразд? (Марко Вовчок, «Дяк»). 6. Очі Марії сяють радістю. Він розуміє, що все гаразд (Олександр Довженко, «Зачарована Десна»).]
♦ (Хоч) раз, та (да) гара́зд. Хоч рідко, зате добре; хоч уряди-годи, та влучно.
[Любий Михайлику!.. не гнівайся, що так рідко пишу, але ж бачиш,— раз, та гаразд (Леся Українка)].
♦ Ма́ти себе́ (ма́тися) га́разд. Добре себе почувати, бути здоровим і щасливим, жити у добрі та злагоді.
[— Дай їй, боже, панування! Майтеся гаразд! (Ольга Кобилянська, «Людина»).]
3. присл., рідко. Дуже.
[1. Гаразд таки причарувала і його до себе (Олекса Стороженко, «Марко Проклятий»).]
II. Гара́зд, -у, чол. Щастя, добробут.
[1. Я гаразду не зазнала, та вже й не зазнаю (Словник Грінченка). 2. Чоловікові мило згадати про давні свої гаразди (Юрій Федькович, «Люба-згуба). 3. Сердечно бажаю Вам здоров'я та всякого гаразду (Михайло Коцюбинський). 4. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає (Прислів’я). 5. І в Вас, і в нас // Хай буде гаразд! // Що б Ви, і ми // Щасливі були! (Валентин Лагода).]
♦ На гара́зд — на добре, до речі, до ладу.
[1. Аби сіялось, родилось, // На гаразд усе робилось (Щедрівка). 2. Чи буде це на гаразд? (Словник Грінченка).]
♦ Впа́сти в гара́зд, жарт. Дійти щастя (добробуту); процвісти.
[1. Упав у гаразд, як муха в сметану (прислів’я). 2. Упав у гаразд, як сливка в болото (прислів’я).]
♦ Не ма́ти гара́зду в голові́. Робити невиправдані вчинки; бути нерозумними, несерйозними.
[Тому занесли до хати, а юрба вийшла за ворота і почала судити по-своєму. — Басараби знов зачинають вішатися, не мають гаразду в голові (Василь Стефаник, «Камiнний хрест»).]
// рідко. Те саме, що гаразди (тобто достатки).
[По-хазяйському, бачу, зробив молодий, — похвалив Васюта Федора, — і молоду файну вихопив, і господарського гаразду набрався, (Іван Цюпа, «Назустріч долі»).]
1. част. Уживається для вираження згоди; чудово, нехай буде так; добре.
[1. — Гаразд, добре! Усього навезу! — сміється гірко Пилип (Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні»). 2. — Гаразд, гаразд, мовчатиму, коли так хочеш, мені все одно, хоча й не розумію твоєї примхи (Леся Українка, «Ненатуральна мати»).].
2. присл. Добре, як слід, належно.
[1. Чи гаразд живете? (Словник Грінченка). 2. Всюди гаразд, де нас нема (приказка). 3. На тім світі мною хоч тин підпирай, аби тут гаразд!(прислів’я) 4. І що б він не зробив — то все гаразд, усе до ладу, а от Галя що зробить — то все не так (Панас Мирний, «День на пастівнику»). 5. Бачу, що ти веселий — мабуть, усе гаразд? (Марко Вовчок, «Дяк»). 6. Очі Марії сяють радістю. Він розуміє, що все гаразд (Олександр Довженко, «Зачарована Десна»).]
♦ (Хоч) раз, та (да) гара́зд. Хоч рідко, зате добре; хоч уряди-годи, та влучно.
[Любий Михайлику!.. не гнівайся, що так рідко пишу, але ж бачиш,— раз, та гаразд (Леся Українка)].
♦ Ма́ти себе́ (ма́тися) га́разд. Добре себе почувати, бути здоровим і щасливим, жити у добрі та злагоді.
[— Дай їй, боже, панування! Майтеся гаразд! (Ольга Кобилянська, «Людина»).]
3. присл., рідко. Дуже.
[1. Гаразд таки причарувала і його до себе (Олекса Стороженко, «Марко Проклятий»).]
II. Гара́зд, -у, чол. Щастя, добробут.
[1. Я гаразду не зазнала, та вже й не зазнаю (Словник Грінченка). 2. Чоловікові мило згадати про давні свої гаразди (Юрій Федькович, «Люба-згуба). 3. Сердечно бажаю Вам здоров'я та всякого гаразду (Михайло Коцюбинський). 4. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає (Прислів’я). 5. І в Вас, і в нас // Хай буде гаразд! // Що б Ви, і ми // Щасливі були! (Валентин Лагода).]
♦ На гара́зд — на добре, до речі, до ладу.
[1. Аби сіялось, родилось, // На гаразд усе робилось (Щедрівка). 2. Чи буде це на гаразд? (Словник Грінченка).]
♦ Впа́сти в гара́зд, жарт. Дійти щастя (добробуту); процвісти.
[1. Упав у гаразд, як муха в сметану (прислів’я). 2. Упав у гаразд, як сливка в болото (прислів’я).]
♦ Не ма́ти гара́зду в голові́. Робити невиправдані вчинки; бути нерозумними, несерйозними.
[Тому занесли до хати, а юрба вийшла за ворота і почала судити по-своєму. — Басараби знов зачинають вішатися, не мають гаразду в голові (Василь Стефаник, «Камiнний хрест»).]
// рідко. Те саме, що гаразди (тобто достатки).
[По-хазяйському, бачу, зробив молодий, — похвалив Васюта Федора, — і молоду файну вихопив, і господарського гаразду набрався, (Іван Цюпа, «Назустріч долі»).]