Кудикало
Додано: Чет травня 22, 2014 11:39 pm
Кудикало, -а, чол. розм. Людина, що часто питає «куди».
[1. Див. Словник Грінченка. 2. — Куди ідеш, Кудикало? // — Куди? А в Нікудикало, // На гору Неминалицю // Ловити Небувалицю. // Оту, що озивається — // Сміється-заливається. // Ловитиму-хапатиму, // Лічитиму-питатиму: // «Чи одуд, чи зозулиця? // Ховається чи жмуриться?(Тамара Коломієць, «Лічилка-небувалиця»).]
[1. Див. Словник Грінченка. 2. — Куди ідеш, Кудикало? // — Куди? А в Нікудикало, // На гору Неминалицю // Ловити Небувалицю. // Оту, що озивається — // Сміється-заливається. // Ловитиму-хапатиму, // Лічитиму-питатиму: // «Чи одуд, чи зозулиця? // Ховається чи жмуриться?(Тамара Коломієць, «Лічилка-небувалиця»).]
