ДВІЙКАР, - я, чол.
1. Учень, який вчиться на двійки.
[П'ять років пасічник протирав шати, як двійкар у школі, а в кінці зробив єхидний подарунок Україні, привівши до влади кацапського холуя ("Українська правда"). Побічним ефектом поширення інформації про успішність може бути "грейдизм" - ставлення до людини не як до особистості, а через призму оцінок як до "відмінника" чи "двійкаря" (з Інтернету).]
2. Член Організації українських націоналістів за кордоном (ОУНз), яку очолювали двоє провідників.
[Пограбовані гроші двійкарі розбазарили, а до їхньої групки, що шумно звалася З4 ОУН, ніхто, крім противників націоналізму, не причалив (О. Панченко, Організація українських націоналістів). В ці внутрішній "констеляції" заступлені бандерівці, мельниківці, двійкарі і демократи (журнал "Український Історик").]
Двійкар
Re: Двійкар
Частина що виникла внаслідок конфлікту між керівництвом закордонних частин ОУН (ЗК ОУН) на тлі програмних розходжень не пояснює назви двійкарі, тому пропоную замінити її на яку очолювали двоє провідників. І значення я б поміняла місцями: все-таки останнє частіше вживається.
Re: Двійкар
1. Учень, який вчиться на двійки.
А що робити коли система оцінювання успішності школяра не послуговується 'двійкою'? Може варта було б замінити 'двійки' на 'незадовільно'? Або пояснити, що 'двійка' то найнижча позначка оцінювання знань в радянській школі (бо в Україні хіба так вже не є? Чи є?!) Бо як я буду казати, що 'через своє лінивство він вже другий семестр носить 'ефки' додому' (від F - fail - провал, не зараховано), то читач, котрий не знається на літерній системі оцінювання знань мене не зрозуміє так само, як 'на двійки' не буде зрозумілим іншій стороні.
А що робити коли система оцінювання успішності школяра не послуговується 'двійкою'? Може варта було б замінити 'двійки' на 'незадовільно'? Або пояснити, що 'двійка' то найнижча позначка оцінювання знань в радянській школі (бо в Україні хіба так вже не є? Чи є?!) Бо як я буду казати, що 'через своє лінивство він вже другий семестр носить 'ефки' додому' (від F - fail - провал, не зараховано), то читач, котрий не знається на літерній системі оцінювання знань мене не зрозуміє так само, як 'на двійки' не буде зрозумілим іншій стороні.
Re: Двійкар
Учень, що має погану успішність у навчанні; двоєчник; невстигайло.
А що скаже Наталка?
А що скаже Наталка?
Re: Двійкар
Ти ж чудово знаєш, що Наталка вже нічого не скаже.Анатолій писав: А що скаже Наталка?
Re: Двійкар
Пропоную такий остаточний варіянт:
Двійкар, -я, чол.
1. Учень, студент, що має погану успішність у навчанні (часто дістає «двійки» за п’ятибальною системою оцінювання знань); двієчник; невстигайло.
[1. Синонімом до слова двієчник може бути таке ж похідне від іменника двійка слово двійкар, утворене за аналогією до інших іменників із суфіксом -к-, наприклад: шапкар — від слова шапка, байкар — від байка. Отже, якщо підходити до цього питання науково, то буде — двієчник або двійкар, але не двоєчник (Борис Антоненко-Давидович, «Як ми говоримо»). 2. Побічним ефектом поширення інформації про успішність може бути «грейдизм» — ставлення до людини не як до особистості, а через призму оцінок як до «відмінника» чи «двійкаря» (з інтернету). 3. — Як у тебе справи, синку? — Я з батьком двійкаря не розмовляю.]
2. іст. Член Організації українських націоналістів за кордоном (ОУН(з)), що її первісно очолили двоє провідників.
[1. Двійкарі, які змогли залучити до своїх рядів деяких чільних представників післявоєнної української діаспори, втішаються тим, що до них перейшла значна частина інтелектуальної діаспори (Юрій Ми кольський, «Як упав головний командир УПА генерал-хорунжий „Тарас Чупринка”»). 2. Більшість членів підтримала С. Бандеру, а меншість на чолі з Л. Ребетом і З. Малою (звідси і популярна назва «двій карі») у березні 1956 р. заснувала нову організацію — ОУН (з). («Наукові зошити історичного факультету», 1999 р.). 3. На еміграції Стахів став одним із активістів «двійкарів» — демократичного крила в ОУН, яке найуспішніше здійснювало ідеологічну боротьбу проти СРСР. Його брат був міністром в уряді Ярослава Стецька, його син — лауреат Нобелівської премії (сайт «Історична правда»).]
Двійкар, -я, чол.
1. Учень, студент, що має погану успішність у навчанні (часто дістає «двійки» за п’ятибальною системою оцінювання знань); двієчник; невстигайло.
[1. Синонімом до слова двієчник може бути таке ж похідне від іменника двійка слово двійкар, утворене за аналогією до інших іменників із суфіксом -к-, наприклад: шапкар — від слова шапка, байкар — від байка. Отже, якщо підходити до цього питання науково, то буде — двієчник або двійкар, але не двоєчник (Борис Антоненко-Давидович, «Як ми говоримо»). 2. Побічним ефектом поширення інформації про успішність може бути «грейдизм» — ставлення до людини не як до особистості, а через призму оцінок як до «відмінника» чи «двійкаря» (з інтернету). 3. — Як у тебе справи, синку? — Я з батьком двійкаря не розмовляю.]
2. іст. Член Організації українських націоналістів за кордоном (ОУН(з)), що її первісно очолили двоє провідників.
[1. Двійкарі, які змогли залучити до своїх рядів деяких чільних представників післявоєнної української діаспори, втішаються тим, що до них перейшла значна частина інтелектуальної діаспори (Юрій Ми кольський, «Як упав головний командир УПА генерал-хорунжий „Тарас Чупринка”»). 2. Більшість членів підтримала С. Бандеру, а меншість на чолі з Л. Ребетом і З. Малою (звідси і популярна назва «двій карі») у березні 1956 р. заснувала нову організацію — ОУН (з). («Наукові зошити історичного факультету», 1999 р.). 3. На еміграції Стахів став одним із активістів «двійкарів» — демократичного крила в ОУН, яке найуспішніше здійснювало ідеологічну боротьбу проти СРСР. Його брат був міністром в уряді Ярослава Стецька, його син — лауреат Нобелівської премії (сайт «Історична правда»).]