Недопанок

[Анатолій]

Недопанок, -нка, чол. Людина, що робить, вдає із себе пана, не маючи на те засобів.
[1. Та який се пан? недо́панок – Його рід увесь мужичий (Словник М. Уманця, А. Спілки). 2. Секлита (схоплюється). Мене гнати? Секлиту Лимариху гнати? Ах ви ж, чортові недопанки, панське сміття! Перевертні дурноголові! Дочка їх дурна водить за носа, ганя на орчику, як цуциків, а вони й губи розвішали! (М. Старицький, «За двома зайцями»).]

[Наталя]

Або робить, або вдає.

[lelka]

Підтримую Наталку. А ще я б вилучила уточення не маючи на те засобів. По-перше, не завжди для повного панства бракує саме засобів (див. перший приклад). По-друге, вдає із себе вже означає, що об'єкт мовлення не відповідає певним критеріям, є, так би мовити, підробкою.

[Наталя]

Згодна.
Ще приклади.
Молодиця з острахом глянула на нього. — А ви ж самі з яких? Видно ж, панич? — Та скорше недопанок! — засміявся Тедзик (Оксана Іваненко, Марія).
Панів не було на селі; вони ще вчора поїхали до міста, так Антін видрав там у них у господі якогось недопанка та на ньому й погострив свого язика (О. Кониський, Оповідання, повісті, поетичні твори).

[Анатолій]

Додано.