Нів, -ову, чол. Місяць у першій чвертці своєї зміни; те ж саме, що й молодик.
[Місяць ясний, а коли на небі нів, його ріжки гостро закінчені (Календар «Свободи» на 1940 р.)]
♦ На нову. Під час появи на небі місяця у вигляді серпа; на молодику.
відмінок однина множина
називний нів нови
родовий нову новів
давальний новові, нову новам
знахідний нів нови
орудний новом новами
місцевий … нові … новах
кличний нове нови
З наголосом вагаюсь. У АС в місцевову наголос на останньому складі. Мав би бути на першому?