Українська ідея
Додано: Сер березня 12, 2014 10:03 pm
Українська ідея.
У цьому викладені і повсюдно надалі українці – це усі громадяни України які обрали
Україну своєю Батьківщиною, своєю Вітчизною. Це усі громадяни України які пов'язують
майбутне своє і своїх дітей з Україною. Це усі громадяни України не залежно від мови якою вони
думають і розмовляють, не залежно від того яку релігію вони сповідують, не залежно від їхнього
етнічного походження, не залежно від їхніх політичних уподобань. Усі ми українці єдина і
неподільна велетенська родина. Усі ми разом, єдині, унікальні, неповторні, безцінні, незамінні,
однаково дорогі і однаково рідні доньки і сини нашої неньки України, і кожен із нас зокрема, усією
своєю неповторністю обдарувань та здібностей є життєво важливим і життєво необхідним для
добробуту та процвітання усієї нашої Української громади.
- Навіщо нам русичам-українцям українська мова?
Тільки українська мова може дати нам русичам-українцям саме потужне, саме згуртовуюче, саме
щире відчуття єдиної родини. Тільки справжнє відчуття єдиної родини здатне об’єднати нас
русичів-українців у національно-свідому, національно-солідарну, національно-згуртовану силу,
спроможну до обрання нашої народної рідної української національної державної влади у нашій
рідній українській державі та, в разі потреби, до зброяного відстоювання нашого права на
державну незалежність.
- Навіщо нам русичам-українцям незалежна держава?
Державна незалежність народу - це право народу обирати над собою власну національну державну
владу. Це єдина можливість для народу уникнути національного пригнічення, національної
дискримінації та чужинського соціального рабства на рідній не своїй землі. З 1991р. ми русичі-
українці жодного разу не спромоглися обрати над собою нашу народну рідну національну
українську державну владу, котра б забезпечувала усі умови для творення та утвердження
суспільства соціального розвитку в Україні, а не консервування та посилення суспільства
соціального паразитування.
- Що таке суспільство соціального розвитку?
Суспільство соціального розвитку, - це громадо-центричне суспільство де державна влада
формується з обранців територіальних громад та трудових колективів; де кожен керівник
обирається тими ким він керуватиме і серед тих ким він керуватиме за принципом: одна людина –
один голос; де розмір оплати будь-якої роботи визначається на загальних зборах громад або
трудових колективів за принципом: одна людина – один голос, де немає соціального рабства і
соціального паразитування, тобто людина може працювати виключно на суспільство і ніяк не на
іншу людину чи групу людей, де різниця між найвищою і найнижчою оплатою праці не принижує
людської гідності. Найголовнішою і найвищою метою громадо-центричної державної влади є
створення якнайкращих умов для життя, самовдосконалення та самореалізації у суспільно-
корисній праці для усіх без виключення українців. Вищезазначене досягається через безкоштовні,
а значить загально-доступні медицину, освіту, фізкультуру і спорт, надання житла; через
цілеспрямоване культивування у суспільстві національною культурою та релігією системи
цінностей та психології патріота, творця, дослідника і щирого добродія.
- Що таке суспільство соціального паразитування?
Суспільство соціального паразитування це паразито-центричне суспільство, де державна влада
прямо чи опосередковано призначається організованими соціальними паразитами для
забезпечення усією силою та можливостями державної влади умов для безкарного соціального
паразитування одних людей над вільнонайманою рабською працею інших; де державні, громадські
та приватні організації створюються та функціонують за принципом “пірамід паразитування” у
яких керівники призначаються із зовні, розмір оплати праці визначається вузьким колом осіб без
урахування думки громади чи трудового колективу. Права керівника за змістом та сутністю подібні
до диктаторських, права підлеглого чи рядового працівника межують з безправ’ям. Чим вище
особа знаходиться у “піраміді паразитування” тим неадекватно вищою є розмір її доходів і тим
менш важкою є її робота. Єдино у чому насправді є вільними наймані працівники, - це у виборі на
яку “піраміду паразитування” працювати, і то в залежності від стану здоров’я та кваліфікації.
Характерними ознаками паразито-центричного суспільства є його значне матеріальне
розшарування, тобто неадекватна і невмотивована різниця у оплаті праці між вільнонайманими
соціальними рабами та організованими соціальними паразитами і їхньою обслугою. Низькі темпи
економічного розвитку, що практично дорівнюють розмірові математичної похибки. Платність, а
значить обмежену доступність, медицини і освіти для погіршення загального стану здоров’я і
рівня освіти вільнонайманих соціальних рабів у порівнянні з організованими соціальними
паразитами та їх обслугою. Насадження через масову культуру та релігію індивідуалістичної,
егоцентричної та космополітичної системи цінностей та психології, зверхнього, зневажливого,
агресивного ставлення до ближніх.
- Що таке вільнонаймане соціальне рабство?
Вільнонаймане соціальне рабство, це коли людина-вільнонайманий соціальний раб через різницю
у доходах фактично працює не на суспільство, а на інших окремих людей-соціальних паразитів,
котрі мають не чим раціональним не обґрунтовану різницю у доходах у порівнянні з більшістю
працюючих громадян; це коли керманичі не обираються тими, ким керуватимуть, а призначаються
з зовні, і розмір оплати праці визначається не загальними зборами, а кулуарно, соціальними
паразитами та їх обслугою.
- Хто такі організовані соціальні паразити?
Соціальний паразит - це людина, яка привласнює результати праці інших людей, тобто людина,
користь від якої для суспільства не відповідає рівню отримуваних нею доходів. Зазвичай означене
привласнення здійснюється через крадіжку, зловживання службовим становищем та різницю у
оплаті праці. Відповідно організовані соціальні паразити, - це група осіб, які взаємоузгоджують
свої дії з метою привласнення результатів праці інших людей через шахрайство і злочинну змову.
- У чому сенс життя?
Сенс життя у тому щоб жити довго і щасливо, а у своїх дітях та нащадках жити вічно.
- Що означає жити вічно?
Жити вічно, це коли кожне покоління дітей є сильнішим, розумнішим, освіченішим,
життєздатнішим та чисельнішим за покоління своїх батьків.
- Що означає вічна Русь-Україна?
Це така національна держава русичів-українців, у якій кожне покоління русичів-українців
сильніше, розумніше, освіченіше, чисельніше та життєздатніше за кожне попередне покоління
русичів-українців, що свідомо та цілеспрямовано культивується та досягається рідною
національною українською народною державною владою.
- Чому так важливо мати своїх дітей життєздатніших за себе?
Щоб коли прийде остання година відчувати себе сильнішим за смерть. Щоб після нас на нашій
рідній землі та у наших оселях жили наші діти та онуки. Щоб нашому роду не було переводу.
- Чому так важливо щоб кожна українська сім’я мала багато дітей?
Чим більше буде на білому світі патріотів, дослідників, творців та щирих добродіїв русичів-
українців, тим цікавіше, щасливіше та безпечніше нам русичам-українцям житиметься у вічній
Русі-Україні. Коли нас багато - нас не подолати і не уярмити.
- Що означає жити щасливо?
Найбільше щастя для людини йти життям шляхом патріота, творця, дослідника та щирого
добродія.
- Чому русичам-українцям найщасливіше жити саме серед русичів-українців?
По-перше, втративши нашу прадавню державу Київську Русь, ми, русичі-українці не розчинились
у інших народах, навпаки, шанобливе ставлення один до одного, взаємодопомога та взаємоповага,
коли до батьків звертались на Ви, сусіди були рідніші за дальніх родичів, куми, - люди приблизно
одного віку, звертались один до одного на Ви, діти завжди здоровкались із старшими
односельцями і звертались до них на Ви, молодята після взяття шлюбу, батьків подружжя називали
батьком і мамою, коли п’яниця чи шльондра вважались ізгоями та ганьбою для всього села, коли
брудну лайку, чи, тим паче, матючча, можна було почути хібащо від чужинських зайд, коли всі
важливі справи від будівництва хати до гасіння пожежі вирішували всім селом. Така
щиродобродійська психологія та система цінностей впродовж останньої тисячі років
бездержавності, дозволили нам русичам-українцям пережити усіх наших ворогів та загарбників
без власної держави та армії. Тобото, є цілком природним, що щирим добродіям має найкраще
житися саме серед щирих добродіїв.
По-друге, серед чужинців трапляються релегійні та національні переконання, що представники
інших національностей є людьми другого сорту, недолюдками, яких слід мати за обслуговуючий
персонал чи людоподібну робочу худобу.
- Що таке українська ідея?
Українська ідея - це ідея довгого та щасливого життя усіх русичів-українців у вічній Русі-Україні.
Українська ідея - це ідея безцінності кожної української душі.
Українська ідея - це ідея безцінності кожної української сім'ї.
Українська ідея - це ідея безцінності мови та культури кожного етносу, що проживає на Україні, як
невичерпного джерела іншого світобачення та світосприйняття, життєвоважливого для
самозбагачення та саморозвитку української мови та культури; як невичерпного джерела успішної
народної дипломатії спрямованої на всебічний розвиток міжнародного співробітництва.
Братове українці, слід добре розуміти, що українська національна солідарність зокрема, так
само як і українська ідея в цілому, є пустопорожнім непотребом без соціальної солідарності
українців.
- Що таке українська національна солідарність?
Українська національна солідарність, це коли українець ніколи не зможе підняти руку на українця,
обдурити українця, украсти щось в українця, доторкнутися до дружини українця, залишити на-
призволяще дітей українця, залишити в біді українця, дати кривдити українця, відмовити в
допомозі українцеві, неввічливо, нешанобливо ставитися до українця.
- Що таке соціальна солідарність українців?
Соціальна солідарність українців, це коли українці ставляться до рідної мови як до найсвятішої
святині. Коли кожен українець вважає свою сім’ю важливішою за себе самого, а націю та державу
- важливішою за сім’ю. Це коли сильніший ніколи не забере собі те, що не менше потребує
слабкіший, а слабкіший ніколи не прийме допомоги там де власної спромоги стане. Це коли той,
що може працювати за трьох так і працює не озираючись. Це коли бездарний бере на себе все, щоб
талановитий докладався лише там, де талант потрібен. Це коли ближні щиро, як для себе,
допомогають бездарному знайти свій талант і навчитися перетворювати його на пожиток країні
нашій. Це коли перемога чи успіх когось із нас є перемогою і успіхом усіх нас, а не ганьбою та
поразкою решти.
У цьому викладені і повсюдно надалі українці – це усі громадяни України які обрали
Україну своєю Батьківщиною, своєю Вітчизною. Це усі громадяни України які пов'язують
майбутне своє і своїх дітей з Україною. Це усі громадяни України не залежно від мови якою вони
думають і розмовляють, не залежно від того яку релігію вони сповідують, не залежно від їхнього
етнічного походження, не залежно від їхніх політичних уподобань. Усі ми українці єдина і
неподільна велетенська родина. Усі ми разом, єдині, унікальні, неповторні, безцінні, незамінні,
однаково дорогі і однаково рідні доньки і сини нашої неньки України, і кожен із нас зокрема, усією
своєю неповторністю обдарувань та здібностей є життєво важливим і життєво необхідним для
добробуту та процвітання усієї нашої Української громади.
- Навіщо нам русичам-українцям українська мова?
Тільки українська мова може дати нам русичам-українцям саме потужне, саме згуртовуюче, саме
щире відчуття єдиної родини. Тільки справжнє відчуття єдиної родини здатне об’єднати нас
русичів-українців у національно-свідому, національно-солідарну, національно-згуртовану силу,
спроможну до обрання нашої народної рідної української національної державної влади у нашій
рідній українській державі та, в разі потреби, до зброяного відстоювання нашого права на
державну незалежність.
- Навіщо нам русичам-українцям незалежна держава?
Державна незалежність народу - це право народу обирати над собою власну національну державну
владу. Це єдина можливість для народу уникнути національного пригнічення, національної
дискримінації та чужинського соціального рабства на рідній не своїй землі. З 1991р. ми русичі-
українці жодного разу не спромоглися обрати над собою нашу народну рідну національну
українську державну владу, котра б забезпечувала усі умови для творення та утвердження
суспільства соціального розвитку в Україні, а не консервування та посилення суспільства
соціального паразитування.
- Що таке суспільство соціального розвитку?
Суспільство соціального розвитку, - це громадо-центричне суспільство де державна влада
формується з обранців територіальних громад та трудових колективів; де кожен керівник
обирається тими ким він керуватиме і серед тих ким він керуватиме за принципом: одна людина –
один голос; де розмір оплати будь-якої роботи визначається на загальних зборах громад або
трудових колективів за принципом: одна людина – один голос, де немає соціального рабства і
соціального паразитування, тобто людина може працювати виключно на суспільство і ніяк не на
іншу людину чи групу людей, де різниця між найвищою і найнижчою оплатою праці не принижує
людської гідності. Найголовнішою і найвищою метою громадо-центричної державної влади є
створення якнайкращих умов для життя, самовдосконалення та самореалізації у суспільно-
корисній праці для усіх без виключення українців. Вищезазначене досягається через безкоштовні,
а значить загально-доступні медицину, освіту, фізкультуру і спорт, надання житла; через
цілеспрямоване культивування у суспільстві національною культурою та релігією системи
цінностей та психології патріота, творця, дослідника і щирого добродія.
- Що таке суспільство соціального паразитування?
Суспільство соціального паразитування це паразито-центричне суспільство, де державна влада
прямо чи опосередковано призначається організованими соціальними паразитами для
забезпечення усією силою та можливостями державної влади умов для безкарного соціального
паразитування одних людей над вільнонайманою рабською працею інших; де державні, громадські
та приватні організації створюються та функціонують за принципом “пірамід паразитування” у
яких керівники призначаються із зовні, розмір оплати праці визначається вузьким колом осіб без
урахування думки громади чи трудового колективу. Права керівника за змістом та сутністю подібні
до диктаторських, права підлеглого чи рядового працівника межують з безправ’ям. Чим вище
особа знаходиться у “піраміді паразитування” тим неадекватно вищою є розмір її доходів і тим
менш важкою є її робота. Єдино у чому насправді є вільними наймані працівники, - це у виборі на
яку “піраміду паразитування” працювати, і то в залежності від стану здоров’я та кваліфікації.
Характерними ознаками паразито-центричного суспільства є його значне матеріальне
розшарування, тобто неадекватна і невмотивована різниця у оплаті праці між вільнонайманими
соціальними рабами та організованими соціальними паразитами і їхньою обслугою. Низькі темпи
економічного розвитку, що практично дорівнюють розмірові математичної похибки. Платність, а
значить обмежену доступність, медицини і освіти для погіршення загального стану здоров’я і
рівня освіти вільнонайманих соціальних рабів у порівнянні з організованими соціальними
паразитами та їх обслугою. Насадження через масову культуру та релігію індивідуалістичної,
егоцентричної та космополітичної системи цінностей та психології, зверхнього, зневажливого,
агресивного ставлення до ближніх.
- Що таке вільнонаймане соціальне рабство?
Вільнонаймане соціальне рабство, це коли людина-вільнонайманий соціальний раб через різницю
у доходах фактично працює не на суспільство, а на інших окремих людей-соціальних паразитів,
котрі мають не чим раціональним не обґрунтовану різницю у доходах у порівнянні з більшістю
працюючих громадян; це коли керманичі не обираються тими, ким керуватимуть, а призначаються
з зовні, і розмір оплати праці визначається не загальними зборами, а кулуарно, соціальними
паразитами та їх обслугою.
- Хто такі організовані соціальні паразити?
Соціальний паразит - це людина, яка привласнює результати праці інших людей, тобто людина,
користь від якої для суспільства не відповідає рівню отримуваних нею доходів. Зазвичай означене
привласнення здійснюється через крадіжку, зловживання службовим становищем та різницю у
оплаті праці. Відповідно організовані соціальні паразити, - це група осіб, які взаємоузгоджують
свої дії з метою привласнення результатів праці інших людей через шахрайство і злочинну змову.
- У чому сенс життя?
Сенс життя у тому щоб жити довго і щасливо, а у своїх дітях та нащадках жити вічно.
- Що означає жити вічно?
Жити вічно, це коли кожне покоління дітей є сильнішим, розумнішим, освіченішим,
життєздатнішим та чисельнішим за покоління своїх батьків.
- Що означає вічна Русь-Україна?
Це така національна держава русичів-українців, у якій кожне покоління русичів-українців
сильніше, розумніше, освіченіше, чисельніше та життєздатніше за кожне попередне покоління
русичів-українців, що свідомо та цілеспрямовано культивується та досягається рідною
національною українською народною державною владою.
- Чому так важливо мати своїх дітей життєздатніших за себе?
Щоб коли прийде остання година відчувати себе сильнішим за смерть. Щоб після нас на нашій
рідній землі та у наших оселях жили наші діти та онуки. Щоб нашому роду не було переводу.
- Чому так важливо щоб кожна українська сім’я мала багато дітей?
Чим більше буде на білому світі патріотів, дослідників, творців та щирих добродіїв русичів-
українців, тим цікавіше, щасливіше та безпечніше нам русичам-українцям житиметься у вічній
Русі-Україні. Коли нас багато - нас не подолати і не уярмити.
- Що означає жити щасливо?
Найбільше щастя для людини йти життям шляхом патріота, творця, дослідника та щирого
добродія.
- Чому русичам-українцям найщасливіше жити саме серед русичів-українців?
По-перше, втративши нашу прадавню державу Київську Русь, ми, русичі-українці не розчинились
у інших народах, навпаки, шанобливе ставлення один до одного, взаємодопомога та взаємоповага,
коли до батьків звертались на Ви, сусіди були рідніші за дальніх родичів, куми, - люди приблизно
одного віку, звертались один до одного на Ви, діти завжди здоровкались із старшими
односельцями і звертались до них на Ви, молодята після взяття шлюбу, батьків подружжя називали
батьком і мамою, коли п’яниця чи шльондра вважались ізгоями та ганьбою для всього села, коли
брудну лайку, чи, тим паче, матючча, можна було почути хібащо від чужинських зайд, коли всі
важливі справи від будівництва хати до гасіння пожежі вирішували всім селом. Така
щиродобродійська психологія та система цінностей впродовж останньої тисячі років
бездержавності, дозволили нам русичам-українцям пережити усіх наших ворогів та загарбників
без власної держави та армії. Тобото, є цілком природним, що щирим добродіям має найкраще
житися саме серед щирих добродіїв.
По-друге, серед чужинців трапляються релегійні та національні переконання, що представники
інших національностей є людьми другого сорту, недолюдками, яких слід мати за обслуговуючий
персонал чи людоподібну робочу худобу.
- Що таке українська ідея?
Українська ідея - це ідея довгого та щасливого життя усіх русичів-українців у вічній Русі-Україні.
Українська ідея - це ідея безцінності кожної української душі.
Українська ідея - це ідея безцінності кожної української сім'ї.
Українська ідея - це ідея безцінності мови та культури кожного етносу, що проживає на Україні, як
невичерпного джерела іншого світобачення та світосприйняття, життєвоважливого для
самозбагачення та саморозвитку української мови та культури; як невичерпного джерела успішної
народної дипломатії спрямованої на всебічний розвиток міжнародного співробітництва.
Братове українці, слід добре розуміти, що українська національна солідарність зокрема, так
само як і українська ідея в цілому, є пустопорожнім непотребом без соціальної солідарності
українців.
- Що таке українська національна солідарність?
Українська національна солідарність, це коли українець ніколи не зможе підняти руку на українця,
обдурити українця, украсти щось в українця, доторкнутися до дружини українця, залишити на-
призволяще дітей українця, залишити в біді українця, дати кривдити українця, відмовити в
допомозі українцеві, неввічливо, нешанобливо ставитися до українця.
- Що таке соціальна солідарність українців?
Соціальна солідарність українців, це коли українці ставляться до рідної мови як до найсвятішої
святині. Коли кожен українець вважає свою сім’ю важливішою за себе самого, а націю та державу
- важливішою за сім’ю. Це коли сильніший ніколи не забере собі те, що не менше потребує
слабкіший, а слабкіший ніколи не прийме допомоги там де власної спромоги стане. Це коли той,
що може працювати за трьох так і працює не озираючись. Це коли бездарний бере на себе все, щоб
талановитий докладався лише там, де талант потрібен. Це коли ближні щиро, як для себе,
допомогають бездарному знайти свій талант і навчитися перетворювати його на пожиток країні
нашій. Це коли перемога чи успіх когось із нас є перемогою і успіхом усіх нас, а не ганьбою та
поразкою решти.