I. Підземка,-и, жін., розм. Підземна залізниця, метрополітен.
[1. Димний день. Продзичала підземка зловісно і лунко. // Коло днів замикається ще раз розладом наснаг (Євген Маланюк, 1950 р.). 2. Я зовсім розгубився, зокрема в модерному міському транспорті, бо Мюнхен має дві підземки, трамваї, в яких цілком механізовано купівлю квитків і контроль (Іван Стебельський, «Шляхами молодости й боротьби»). 3. Можна, впевнено сказав він, всі спустяться до підземки, зачинять за собою оці ось свинцеві двері і сидітимуть тут до кращих часів (Сергій Жадан, «Капітал»). 4. Але вагонні двері роз'їжджаються, і ми кидаємось урозтіч на різні виходи з підземки (Тарас Антипович, «Тіло і доля»).]
II. Підземка,-и, жін., діял. (Слобожанщина). (Polycnemum arvense L.) Наземка польова.
[Див. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин. Ю. Кобів]