Дуванити
Додано: Вів лютого 18, 2014 3:36 pm
ДУВАНИТИ, ню, ниш, дієсл., заст. Ділити здобич, награбоване добро, гроші.
[Орли грають, орли клекчуть, козака дуванять: чорні очі козацькії з лоба винімають (Морд.). Вони панів убивають, а їхнє добро забирають і дуванять, тобто ділять між собою (М. Масютко). Та Левко Андрійович перечував і знав, що в селі скрізь по хатах, часом аж досвіту, тільки й мови, що за його землю та добро, скрізь люди дуванять їх у думках, і це дратувало та пригнічувало його (В. Леонтович). Часом чуєш, було, про його, що в його закопані для схованки якісь розбишацькі гроші; іноді говорено про його нищечком, що він – химородник якийся, а іноді – що його батько роздобував хліб гайдамацтвом, та й сам він знається з розбишаками, а ті з ним дуванять свою здобич (П. Куліш).]
Словозміна:
[Орли грають, орли клекчуть, козака дуванять: чорні очі козацькії з лоба винімають (Морд.). Вони панів убивають, а їхнє добро забирають і дуванять, тобто ділять між собою (М. Масютко). Та Левко Андрійович перечував і знав, що в селі скрізь по хатах, часом аж досвіту, тільки й мови, що за його землю та добро, скрізь люди дуванять їх у думках, і це дратувало та пригнічувало його (В. Леонтович). Часом чуєш, було, про його, що в його закопані для схованки якісь розбишацькі гроші; іноді говорено про його нищечком, що він – химородник якийся, а іноді – що його батько роздобував хліб гайдамацтвом, та й сам він знається з розбишаками, а ті з ним дуванять свою здобич (П. Куліш).]
Словозміна: