Блавучити
Додано: П'ят лютого 07, 2014 4:49 pm
Блавучити, дієсл., діал. Марнувати час, дармувати, байдикувати.
[А мене у бутині постигла така причка, що зломив я собі ребро у грудіх і блавучу селом гей який інвалід. /.../ Як би воно не вломилося, — я би дві неділи не блавучив, а як би я не блавучив, то мені і на гадку не прийшло би пусте діло... (Марко Черемшина).]
Етимологія:
[А мене у бутині постигла така причка, що зломив я собі ребро у грудіх і блавучу селом гей який інвалід. /.../ Як би воно не вломилося, — я би дві неділи не блавучив, а як би я не блавучив, то мені і на гадку не прийшло би пусте діло... (Марко Черемшина).]
Етимологія: