шашлику чи шашлика?

[lelka]

Знаю, більшість джерел пропонує закінчення -у. Але на якій підставі? Особисто мені форма на -у ріже вухо

[Кувалда]

думаю, тут застосовують підпункт: а) Речовину, масу, матеріал: азоту, асфальту, бальзаму, борщу, водню, воску, гасу, гіпсу, граніту, квасу, кваску, кисню, льоду, меду, медку, піску, пороху, сиру, спирту, але хліба.
Нічого підхожішого для пояснення не знайшов . Певно, тому шашлику, балику, шпику, бекону, паштету тощо. Чому при цьому біфштекса, ескалопа - не знаю. Може, правописці застосовують до них підпункт: в) Назви предметів: гвинта, замка, малюнка, ножа, олівця, піджака, плаща, портфеля, стола (й столу) .

[lelka]

На мій погляд, шашлик помітно відрізняється від прикладів, наведених до пункту "речовини, маси, матеріали". Цей іменник навіть з натяжкою важко зарахувати до котроїсь зі вказаних категорій. До того ж слова, якими проілюстровано правило, здебільшого не утворюють множини і не поєднуються з кількісними числівниками, на відміну від шашлика. То чим шашлик гірший за вареника? По-моєму, обидва ці слова чудово вписуються в розряд "назви предметів" і повинні вживатися з флексією -а.

[Кувалда]

Гм. А що тоді з буряком, часником, пастернаком, хроном? До того ж вам тоді тре’ розкрити поняття "предмет", бо за означенням СУМу: 1. Будь-яке конкретне матеріальне явище, що сприймається органами чуття. 2. Логічне поняття, що становить зміст думки, пізнання і т. ін. 3. Те, на що спрямована пізнавальна, творча, практична діяльність кого-, чого-небудь. 4. Коло знань, що становить окрему дисципліну викладання.
Тобто ншироке таке означення
і зубець часнику такий же предмет, як і шмат шашлику/а
Я не заперечую, що правила щодо -а/у варто вдосконалити і прибрати незрозумілі винятки, але тут потрібно прописати однозначно. По змозі

[Дмитро]

Гадаю, тут усе залежить від того, як мовці сприймають страву. Коли як виріб, що має певну викінчену форму, то закінчення -а: вареник, пиріг, корж, сирник, млинець, налисник, макорженик, вергун, шулик, пундик и т. ін. Такі іменники вживаються переважно у множині: вареники, пироги, коржі тощо. Хоч великі вироби — і в однині: торт, вівсяник, житняк. До цих страв я додав би ще й кекс, але словникарі чомусь радять писати кексу. Мабуть, щоб добре римувалося з іншим відомим словом.
Коли ж страва не має певної форми (рідка, мішана) або за аналогією з речовиною називає однорідну масу безвідносно до форми, то закінчення -у: салату, узвару, компоту, борщу, сиру, сальтисону, форшмаку, кисляку, балику, кав’яру, окосту тощо.
Звідси питання: як більшість із нас сприймає шашлик? Я особисто звик називати шашликом усю страву, а не лише один шматочок м’яса на рожні чи один рожен із шматочками м’яса. Тому охоче їду на шашлик чи смажу шашлик. А отже схиляюся до закінчення -у. Погортав в інтернеті нашу дожовтневу класику. Здається, там також переважає однина. Шашлики, мабуть, почали брати гору над шашликом тільки в двадцятому сторіччі. Множина, певна річ, цілком прийнятна, коли йдеться про страви, приготовані за різними рецептами (пор. сири, салати, сальтисони).