Комічні наслідки «гармонійної двомовності», яку обстоював Іван Білодід
Володимир Поліщук, "День", 14.11.2013
Півстоліття тому — 7 листопада 1963-го, в Успенці Онуфріївського району відкрили нове приміщення школи. У селі кажуть, що заслуга у цьому їхнього земляка, відомого мовознавця Івана Костянтиновича Білодіда, який з 1957 по 1962 рік був міністром освіти УРСР, та тодішнього голови колгоспу Тараса Івановича Шевченка. На відзначення цієї круглої дати у селі вирішили встановити на фасаді школи меморіальну дошку Білодіду.
«Така думка виникла торік, — говорить директор школи Арміне МАЛУМЯН. — Спонсорську допомогу надали місцевий фермер Іван Іванченко та житель міста Верхньодніпровська Юрій Бондаренко, який власним коштом придбав мармурову плиту та оплатив нанесення на неї зображення і тексту».
Пам’ятну дошку минулої суботи відкрила донька ученого Юлія Іванівна, яка приїхала з Києва із сином Юрієм, кандидатом юридичних наук. У святкуванні брали участь колишні та нинішні учні Успенської школи, гості з райцентру та Кіровограда. Перед концертом господарі ознайомили присутніх зі стендами, присвяченими відомим землякам, зокрема й письменниці, лауреату премії ім. Т. Шевченка Раїсі Іванченко.
Під час відкриття пам’ятної дошки ніхто з присутніх не вчитався у її текст. Зробили це пізніше і взялися за голову — в українському тексті по батькові академіка-мовознавця земляки написали російською — «Константинович». Є у цьому тексті й інші, не настільки суттєві, помилки, приміром, крапка у кінці речення. «Від помилок ніхто не застрахований, — сказав доцент Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка Сергій МИХИДА. — Їх припустився учитель, і неважливо, хто він за освітою, але він повинен був бути уважним і заглянути у словник».
Кандидат педагогічних наук Олександр РАТУШНЯК сприйняв цю помилку з гумором: «Думаю, Білодід би не плакав, а радів би з цього приводу. Саме він був активним борцем за зближення української мови з російською і вилучав зі словників питомо українські слова. За що Юрій Шевельов й інші представники діаспори називали його Русодєд!». Думку Олександра Ратушняка поділяє і мовознавець Лариса МАСЕНКО, яка сказала «Дню»: «Ця помилка вийшла знаковою. Адже Білодід обстоював гармонійну українсько-російську двомовність. За радянських часів він був основним ідеологом тієї теорії, що українська і російська мови чудово впливають одна на одну. І ось ця помилка, коли з’явилася суміш української і російської мов у його імені та по батькові, стала ніби підтвердженням його теорії. Тобто ситуація досить комічна».
Шо да то да 
Символічно.Писав колись М.Лукаш: "Говорила баба дєду: "К Бєлодєду я поєду. Утвержу двомовну мову і Домой вернуся знову"...
)