Проект “Безкоштовні курси української мови”

[Olesya_Gomin]

http://uamova.org/?page_id=38

[Кувалда]

Чудово, тільки не "безкоштовні", а "безплатні" . Курсистам, з обох боків катедри, таке бажано розрізняти

[Анатолій]

Безкоштовні — безплатні
в кожного з нас є — кожен з нас має
Бо чим більше людина знає мов, тим вищий у неї рівень культури — Бо що більше людина знає мов, то вищий має рівень культури
у Гостинному дворі — у Гостиному дворі
будемо співпрацювати — співпрацюватимемо

Вони точно української навчають?

[Анатолій]

О, Кувалда випередив.

[Olesya_Gomin]

А для чого, ви думаєте, я повісила тут лінка? Точно не для того, щоб форумці пішли вчитися. Думаю, може, запропонувати їм хоча би редакторську підтримку?

[Анатолій]

Спроб

Думаю, може, запропонувати їм хоча би редакторську підтримку?

Запропонуйте.

[Olesya_Gomin]

Зголосилися

[Andriy]

будемо співпрацювати — співпрацюватимемо

Синявський

2. Майбутній час недоконаний уживається в двох формах:

а) До дієйменника недоконаного значіння (див. § 84) додається, як ніби його закінчення, допоміжне дієслово иму, имеш, име, имемо, имете, имуть: пектиму, пектимеш, пектиме, пектимемо, пектимете, пектимуть і т. ін.

б) До дієйменника недоконаного ж додається (не зливаючись) допоміжне дієслово буду, будеш, буде, будемо, будете, будуть: буду писати (або писати буду), будеш писати (або писати будеш), буде писати (або писати буде) і т. ін., при тім допоміжне дієслово може бути й далі від відмінюваного дієслова-дієйменника: буду я писати тощо.

Злиті форми недоконаного майбутнього часу, себто на -иму, -имеш..., в літературній мові поширеніші, ніж форми з буду, будеш...

[Анатолій]

Не стверджую, що це 100-відсоткова помилка. Втім у Синявського правильно сказано: «Злиті форми недоконаного майбутнього часу в літературній мові поширеніші, ніж форми з буду, будеш...» То, певно, варто використовувати насамперед її. А взагалі-то мені не буде зрозуміло, що хотіли сказати, пишучи: долучайтеся (наказовий спосіб) і будемо співпрацювати (дійсний спосіб). Тобто йде заклик долучатися, а потім констатація. Навіщо?

[Кувалда]

Думаю, тут приблизно так. Злиті форми недоконаного майбутнього характерніші для літературної мови, для питомо-народної не злиті Я, наприклад не чув від питомих мовців, не обтяжених університетською освітою, злитих форм. І в народній творчості, мабуть, не дуже з ними. Та й не завжди такі слова легко вимовити. Візьміть, наприклад, 1-у особу множини, де буде имемо: будемо робити і робитимемо. Язика можна зламати Тому коли вимовне слово варто, як на мене, віддавати перевагу злитій формі, але якщо не дуже вимовне, то без надмірностей