Малеча

[Наталя]

Запитаю у вас, шановне товариство (допоки п. Негребецький остаточно не виніс мені мізки ).
Відомо, що малеча - іменник зі значенням збірності (озн. малі діти). Однак часто доводилося чути, як називають малечею одного хлопчика чи дівчинку ("Ой, ти ж моя малечо", "Моя люба малечо, йди-но сюди"!). Чи є це помилкою, грубим порушенням лексичних, фонетичних та інших норм рідної мови? А може, в розмовному стилі допустимий перехід збірного поняття на конкретику?
Вдячна всім за консультацію.

[Кувалда]

малеча – стосується щонайменше двох. називання одного множинним іменником можна розглядати як різновид бзику . Наприклад, отак хочеться. Але це пробачний гріх. А от "Чи є це помилкою" – таке тре виполювати чи навіть викорчовувати .

[Наталя]

Класики, вочевидь, також помилялися. Он, у Стельмаха, приміром, є звернення "малечо" до однієї особи. Не вірю, що Ви не чули, як ненька гукала доньку/сина "Ти моя малечо".

[Кувалда]

повторюся, це не страшно , а от Ваше "є"+орудний — це страхіття

[Наталя]

Якби я реагувала на кожне Ваше "страхіття" - струхла б.
Почути "страхіття" від мегапуриста не лячно. )))

[Кувалда]

аж так реагувати не тре’ . Поміркованіше.
М.Сулима: При зв’язці є (єсть) наявній і невжитій орудний відмінок буває лише в мові тих, що йдуть за польською мовою (у галичан, напр., і їхніх наслідувачів); напр.: Це не є доказом. Це є безперечним фактом і т. інш. Говорити так не слід.
А Ви вже, Наталю, як сі хочете

[Ґалаха]

може вона просто єст панянкою

[Наталя]

може вона просто єст панянкою

В яблучко.

[Марія_Фещенко]

Малеча є збірним поняттям, включає в себе громаду дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, відносячи кожного з учасників групи до одного рівня розвитку і вікової категорії.