r2u.org.ua / e2u.org.ua

Доброго усім дня!

"Чим..., тим..." я виправляю на "Що..., то...", пояснюючи клієнтам, що то є калька з російської. Почала шукати в Мережі більше про це інформації, бо слово "калька" їх не влаштовує, і ось на що натрапила:

"Вимоги, що ставилися до перекладів праць класиків марксизму-ленінізму, були механічно перенесені і в галузь художнього перекладу. У середині 70-х років зазнала гострої критики мова творів перекладної літератури. Відзначаючи певні прояви „пуризму" і на рівні синтаксису (наприклад, уживання у творах художньої літератури, особливо перекладних, конструкції „що далі – то більше" замість „чим далі – тим більше"), М. Пилинський стверджував, що хоча „конструкція типу „чим – тим" справді набула в українській мові більшого поширення під впливом мови російської, бо вона збігається з відповідною російською конструкцією – „чем – тем", проте конструкція „чим – тим" „синтаксично більш виразна", а тому „подібне „застосування національного критерію" слід тільки засудити і з наукового, і з суспільно-політичного погляду" [Пилинський 1976: 165]. Будь-які намагання перекладачів зберегти національний дух української мови, колорит української фрази розцінювали як її „вульгаризацію, калічення і спотворення", а саму мову було оголошено „об'єктом і знаряддям ідеологічної боротьби" [Белодед 1974]."

Цікаво почути ваші думки, а можливо, і корисні посилання.

Дякую.

чим..., тим... - у суттєвій більшості теперішнього вжитку – росіянізм. „чим – тим" „синтаксично більш виразна". Уже одне "більш виразна" ставить під сумнів потугу мовознавця . Хоча, можливо, виразніша тим, що "чим" звучить голосніше за "що".
Про конструкцію можна прочитати в Сулими: 17. Чим – тим замість що – то або як – то вживати не треба в таких, напр., випадках: Що (як) далі в ліс, то більше дров і т. інш. Чим – тим раз-у-раз становить собою наслідування російського "чем – тем": "Чем больше, тем лучше" й інш. (див. § 14 п. VII).
Курило дозволяє чим... тим: 13. Паралельно з злучним зворотом чим — тим при прикметниках та прислівниках вищого ступеня українська мова знає й що — то: — І що йому міцніш у голову уступає, то він далі посува MB. Що більш довідуватимемось про неї (старовину українську) з автентичних джерел, то все виразніш вона стоятиме перед очима нашого духа Кул.—Гр. Що далі, то неначе лучче стає Гр. А Чайчиха що далі, то все вона хмурніша, — от мов хмара чорна MB. II, 13.
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
Чем – чим. Чем далее, тем – дедалі, то; щодалі, то. Чем-то – чимсь. Чем скорее, тем лучше – щошвидше, то краще. Чем… тем… – що… то…
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
• С ним (ему) чем дальше, тем хуже – йому що далі, то гірше.
• Чем дальше – дедалі. [Дедалі, дедалі усе стихає, ні травка не колишеться, усе чогось жде великого, страшного. Квітка-Основ’яненко.]
• Чем дальше в лес, тем больше дров – що далі в ліс, то більше дров. Пр. Далі в ліс, більше труску. Пр.
• Чем дальше, тем… – що (чим) далі, то (тим)…; дедалі (щодалі) усе…
• Чем богаты, тем и рады – чим багаті, тим і раді. Пр. Чим багаті, тим вітати раді. Пр. Чим хата багата, тим [вітати] рада Пр. Що хата має, тим і приймає. Пр. Що маємо, тим [радо] вітаємо. Пр. Що (чим) має, тим вітає. Пр. На що нас Біг споміг, тим і приймаємо. Пр.

В.Підмогильни "Місто":
Вона кинула на нього іскристий погляд, що манить і обіцяє тим більше, чим безневинніший сам.
Чим важче мені було, тим я була щасливіша.

Що ближчав він до заповідного будинку, то більше прокидалось у ньому — не хвилювання, — неприємне почуття жінки, що мусить роздягатись перед лікарем.
І що більше свою катастрофу всвідомлював, то більша ненависть змагала його, ненависть безсила, безпорадна, гнітюща.
Спокій її слів дедалі більше заворожував хлопця, і щобільше підпадав він під вплив її оповідання, то менше міг їй щось сказати.
Фізична туга по жінці не покидала його з того часу, як він покинув мусіньку, і що більше замикав він собі реальні можливості цю тугу розвіяти, то міцніше опановувала вона його уяву.
І що більше він товариша для себе виправдував, то винуватішим його почував і ворожішим.
На нього можна було покладатись і накладати, стовідсоткове навантаження він тяг, як баский рисак, і що більший тиск на себе почував, то вправніше розподіляв свій час.
Але що більше Степан свою кімнату встатковував, то чужішою вона йому була.

В.Островський, Г.Островська "А українською кажуть так...": Широко вживана сполучникова пара: чим більше, тим краще. Але в народній мові та класичній літературі є набагато цікавіші варіанти цієї російськоподібної сполучникової пари, яких мова сучасних ЗМІ не використовує (шкільна й інститутська граматики не навчили)...

Красно дякую, Кувалдо!

Тобто вживання сполучникової пари чим... тим небажане, але й не є аж такою крамолою?

залежить від того, що Ви розумієте під "крамолою"
Для мене "крамола" – коли неукраїнські слова/сполуки витісняють чомусь українські. Через різні причини. А зі свого досвіду вивчення української можу сказати, що просто так якесь слово/сполука не з’являються в мові. І треба бути вкрай обережними, щоб відправляти їх на "пенсію".
Є якесь популярне дослідження, де порівняно поширені слова російські та українські: жито - рожь тощо. І я цей список можу продовжувати і продовжувати Українська лексика дуже влучна і вдала. Без потреби її не варто відправляти на другий план. Тому, на мій погляд, треба досить прискіпливо ставитися до запозичення.
Щодо випадку чим..., тим. Коли будете сваритися з сусідкою , Наталю, спробуйте озвучити два варіянти: "Чим ти думала?" і "Що думала?" Різниця відчувається навіть у вимові (силі, виразності) першого слова. І от з таких дрібних нюансів складається розмова і врешті її результат: схопитеся за макогони чи розійдетеся без травм . Це я стосовно того, що в мові творення слів/сполук не випадкове.
Форму чим.., тим використовують і перекладачі, і письменники. Але вона зовсім незаслужено витіснила що..., то.
Тому моя порада: там, де можна ( а це практично завжди) - використовуйте що... то.
Де виникають проблеми:
1) "що" дуже поширене слово, тому може виявитися, що воно в реченні уже й так п’ять разів вжите. Речення мається на увазі звичайне, не а ля Забужко чи Пашковський;
2) це буває рідко, але буває — може йти спочатку "тим", а потім "чим": тим більший, чим менший... Тут уже "то... що", як на мене, не дуже грає. Тобто такий собі обернений варіянт.

Для прикладу про нюанси. От є слово "достовірний". Центрове слово українських журналістики і права . Цілком здерте з російської, яка, своєю чергою, скалькувала його з грецького:
достоверный
Заимств. из ст.-сл. яз. Словообразовательная калька греч. axiopistos: axios «достойный», pistos «верный». Первая часть прилагательного (досто) — наречие со значением «достаточно, довольно».

достатньо/доволі українською ще нічого (хоч є такі, кому не до вподоби "достатньо ), а от "вірний" українською відрізняється від "верного" російською [можна, наприклад, почитати у Антоненка-Давидовича]. достатньо/доволі вірний - це коли йдеться про когось вірного чомусь/комусь, а тут йдеться про те, що чомусь/комусь можна вірити, правдивість. Є різниця, правда? А так, замість вдалого українського слова "вірогідний" (гідний віри) маємо невдале запозичене слово "достовірний", бо його зміст внутрішній [що воно означає, виходячи з його складу] не відповідає змістові зовнішньому [сенсу, якого ми йому чомусь надаємо]. Правда "чомусь" тут не дуже точне. Прецінь усі ми добре знаємо, чому такі недолугі слова стирчать у мові

Тому моя порада: там, де можна ( а це практично завжди) - використовуйте що... то.

Що й хотіла від Вас почути.
Дяка, лишилося пережувати.)

П. с. А я слово "практично" не використовую. І "там, де можна", вживаю "майже".