r2u.org.ua / e2u.org.ua

Люсі-Мод Монтгомері. Енн із Зелених Дахів / Перекл. з англ. Анни Вовченко. – Львів: Урбіно, 2012. – 320 с.
Класний переклад, дуже добра мова.

Особливості:
передання g – ґ: деколи ґ поза межами чинного правопису: ґречності
"радше" на місці "швидше": радше із приязні до неї; виховує радше заздрість; йому вінчання нагадує радше похорон – скидається швидше; Енн пішла, чи то радше, спотикаючись протопала; було радше одноосібне; радше задля гордого усвідомлення
Ширлі, Джилліс, але Пріссі, Марілла тощо
Плюси: хлюпотливий струмок, ба більше, відучора, обійстя, як-бо, загадавши, бавили вечір, дістали б на горіхи, так чи інак, достоту, брунатним; Вам аби розважитись; заувага; за летом її думок; несосвітенні дурниці; абстрактних розважань; швацькими машинками, невдалюги, провинними; розсміяними очима, шурхітливе, гойдливим танком білих пінистих бурунців; що…, то…; задере крипу; хай що він пропонував; гризьким, жаско, гризотна туга, гладуха, грекою, пропатякали
Власне, це не суттєво, але перманентно "Втім," – не треба там коми

Мінуси:
Чарльз Гілберт, Вальтер Скотт, Мільтон, Малкольм – звідки там береться ь?
не завжди відповідний ужиток "у" і "в": сюди, усі; забаву. Усі; дівчата, усі; Марілла, уперше; певна – уже; камені, усі; кощава, уся; давно, усно; вбрана, умита; дівчинка, умощуючись; напевне, уже; мене, усно; збори, усі; сиділа, уся. Судячи з усього за якимсь придуманим правилом, що речення має починатися на "у", чи після паузи має бути "у"
знахідний/родовий відмінок додатка: зиркаючи на годинник, дивитиметься на годинник. Варто віддавати перевагу родовому, тим паче, що є: поглянь на годинника, дивилася на годинника, беручи капелюшка, придбати для школи прапора.
активні дієприкметники: дитині із сяючими очима; рум’яна, сяюча; із сяючими очима; стиснутими губами й сяючими очима; допитливими сяючими очима; схожа на сяючу перлину – осяйну, сяйну, сяйливу; палаючими від обурення щоками – пломінкими
форми "було/буде зроблено": навіщо так було скоєно; і було домовлено, що; коли деталі було вичерпано; вибрик, який нам щойно було явлено; було зведено вітатися; стіл за її спиною вже накрито було до вечері; коли сніданок було закінчено; справу було зроблено; Томасові було доручено глядіти; рішення було ухвалено; перли… було схвалено; зеленаву сукню було пошито; там уже було проведено; виконавців після концерту було запрошено; У чому воно полягало, тут-таки й було з’ясовано – з’ясували; на уроках поему було розібрано по кісточках – на заняттях поему розібрали докладно; мене було ображено; коли Діану було запрошено; подругу було… одірвано; підготовчий клас було організовано
більш/найбільш: найбільш квітуче, більш замислена, найбільш урочисті, більш самотньо, більш нестерпного, щонайбільш несамовитими
Неправильний ужиток "котрого": струмочок, котрий; сцена, котра допіру; слів, котрі; людської істоти, котра; з дівчинкою, котру; скромної особи, котра; Метью, котрого; виноградні лози, котрі; історія, котру; стежка, котра; хлопці, котрі мусили; Енн, котра; Джиліс, котра; Метью, котрий; Діана, котра; Марілла, котра; людей, котрі їх бачили; до поля, котре; парафіян, котрі; заступників, котрі; дівчину, котра; Діану, котра; люди, котрі; Пай, котрій; Ширлі, котра; Метью й Марілла, котрі; Пай, котра; покарання, котре; Рубі, Джейн і Діана, котрі; Діану та Джейн, котрі; Джуліт Белл, котра; Гілберт, котрий; двійко дівчат, котрі; дівчину котра; "Марміона", котрий; тієї любові, котра; Метью, для котрого; Рейчел, котра; дитина, котру; Лінд, котра; Біллі, котрий; Енн – котра; пані, котра; Маріллою, котра; родичів, котрі; людиною, з котрою; меншості, котра; Баррі, котра; Метью з Маріллою, котрі; хлопцем, котрого; Метью, котрого так любила, і котрий так любив її; стежиною, котра; побільшало веснянок, котрі; душі квітів, котрі. Але є і правильний ужиток: не збагне, котрий з них; цікаво, котра із цих дівчат стане моєю подругою.
жодні (множина замість однини або "ніяких"): жодних сумнівів, жодних успіхів, жодних уточнень, жодних підстав, жодних хвилювань, жодних… питань, жодних перешкод, жодних сумнівів, без жодних церемоній, жодних помилок, жодних "викликів", не мав жодних сумнівів
би, щоби: приголомшило би, було би гарно, щоби по-справжньому, було би чудово; щоби вдалися, могла би стати, могли би скласти, могли би здобути, щоби пройти, щоби після; не хотіла би із цим; мали би про; хотіла би колись;
нічого – окрім – крім
зайве є: та не така є пані; як ті, хто є хорошими; до тих, що є хорошими; сама доброчесність уже є винагородою
орудний/називний: чи то пак, могла би такою бути – могла б така; мусиш бути слухняною, тямущою й чемною – слухняна…; будь із нею якомога ласкавішою – ласкавіша; і хай вона такою й буде завжди; дім тепер став зовсім іншим; вже не буде новою – нова; я буду кращою; ми повинні бути милосердними до ближніх – милосердні; хто буде найкращим у класі; має бути дуже тендітною; повинна бути дуже хорошою; хто з них буде першим; першим буде її Гілберт; що я буду першою на острові; вона не може бути інакшою
не: кого б ми не взяли – хоч кого б ми взяли; не зможе не втамувати цікавості – "друге "не" зайве; яка б там помилка не була – хоч би яка там помилка була; що б це не було;
Тепер/зараз: найняти на ферму доброго помічника зараз ой як важко; зараз ніхто вже так не робить; і хоч зараз його нема; але зараз у мене здійснилося одразу стільки найсолодших мрій; вона зараз гостює у тітки; вони зараз дуже-дуже модні; вони страшенно модні зараз; так гарно зараз у лісі; політики зараз усі шахраї – тепер (хоча, певно, точніше – як і завжди). Є правильно: так вона збиралася вчинити й зараз;
включити… до програми – внести; включив її до програми з англійської літератури – вніс
виключний обов’язок Марілли; знали виключно як "мужа пані Рейчел" – лише; було виключно жіночою справою – суто;
дуз осені наповнив їх, аби щедро напоїти сонце – щоб
нагадувати: нагадувала вона жінку з тих; що вам нагадує це дерево; ставок… радше нагадував річку; Кажани лопотіли в темряві й нагадували крила потойбічних істот; Шурхіт тополевого листя за вікном, який так нагадував стукотіння дощових крапель
недоречний ужиток орудного відмінка в складеному присудку: і була такою насправді; адже був чоловіком незграбним; він там був учителем у школі; вона теж була вчителькою; Тиціан був славетним художником; Енн була такою дивною дівчинкою; Панна Стейсі була милою й дуже гарною молодою жінкою; Панна Роджерсон була жінкою середнього віку; Кеті була єдиною розрадою; Панні Баррі була жінкою надзвичайно упередженою; панна Баррі була жінкою доволі егоїстичною; наскільки дорогою вона була; не була цілковитою невігласкою; якби я була хорошою; позаяк була доброю й щедрою подругою; особливо завзятим був підготовчий клас; може, і не був добрим учителем; це було б її найліпшою нагородою; ясні зорі… були свідками того; вечірні прогулянки… були найприємнішими й найдорожчими подіями; Рубі тепер була надзвичайно вродливою дівчиною; Гілберт був розумним юнаком; найвродливішою дівчиною в учительській семінарії того року була Рубі; для неї був зрозумілішим. Хто його зна, ким ти була
торговця – краще торгівця
зали очікування
кидати пильним оком на шлях; кинув оком; Енн метнула в Гілберта обурений погляд
відважно зустрівшись очима із гнівним поглядом Марілли
було вже зовсім темно, але не настільки – не так; щоб чоловік настільки втрачав голову; вже згусли настільки, що
на світ божий
відсутність уяви, відсутність спокою
ти не виполоскала ганчірки в окропі? – в окропі сильно не пополощиш
Чоловік до всього звикне, навіть на шибениці висіти, як сказав такий собі ірландець – якийсь
хлопчину років на десять чи одинадцять – років десяти/з десять
бо ж він уже буде достатньо великий, щоб помагати на фермі і достатньо малий, щоб вивчити його як слід – і ще достатньо малий
майже зовсім абсолютно щасливою – майже цілковито
Джедедайя
доленосну мить
панно Баррі – Баррі вже 70, звертання ж "панна" – це стосується молодих незаміжніх. Є вислів "стара панна", і тут йдеться саме про таку, але так не звертаються. Тут краще все ж пані
у болото виробить?
гіркота пройдешньої кривди?
Росіянізми:
прийомна дитина
приналежність
протиріччя
в один-єдиний спосіб, один-єдиний раз (хоча є і сама-самісінька)
підходяще місце
урочистій обстановці; про підготовку, підготовка Пріссі, підготовка розпочалася, теологічна підготовка
зубрити, вечорами зубритимеш
порівняно з усіма; в порівнянні з тобою
розсіяно зронила
ти сама приймеш рішення
головоломками
плоскодонка
засвоїла новий цінний урок
півдюжини, дюжину

Чудовий твір. Мені порадили прочитати і я раджу

Цікаве інтерв’ю з перекладачкою у "Високому Замку"
Анна ВОВЧЕНКО: «Планую випустити другу і третю книгу про «Енн»
12 березня 2013 року 12:00
Інна Корчук

Ім’я киянки Анни Вовченко стало відомим після виходу у видавництві “Урбіно” українського перекладу знаменитого роману канадської письменниці Люсі-Мод Монтгомері «Енн із Зелених Дахів».

Твір, який з’явився у світі понад століття тому, не втрачає популярності донині. Відтепер і український читач зможе прочитати розповідь про дівчинку, яка своїм прикладом спонукає до роздумів і малого, і старого. Про труднощі перекладацького ремесла, рецепти успіху та плани на майбутнє кореспонденту “ВЗ” розповіла молода перекладачка Анна Вовченко.

- Часто люди перекладають роками, але їхню працю не помічають. У світ вийшов перший ваш серйозний переклад, а у вас ледь не щодня зустрічі з читачами, нові замовлення від видавництв. У чому секрет такого стрімкого успіху?

- Досі займалась професійним перекладом статей та кінофільмів. Працювала редактором в українському дубляжі американського телесеріалу Lie to Me (“Теорія брехні”). Найбільш запам’ятався переклад знаменитого фільму “Піаніст”. Це складна тема, довелось чимало над нею потрудитись. Але у книжковому перекладі не була задіяна. Перекладала оповідання, вірші лише для себе. Якось подумала, а раптом я можу більше!

Рецепт успіху у правильному виборі книги для перекладання. Хоча, зізнаюсь, вибрала першу книгу випадково і навіть не я. Моя подруга, будучи при надії, попросила перекласти для неї та її майбутнього дитятка роман канадської письменниці Люсі-Мод Монтгомері «Енн із Зелених Дахів». Книга вийшла у світ у 1908 році і стала світовим бестселером. Роман екранізувався. Навіть зараз англійське ВВС готує новий варіант серіалу «Енн із Зелених Дахів». Але українського перекладу цієї книги ще не було. Тому не дивно, що після виходу україномовного видання навколо роману про Енн сформувався такий ажіотаж. Ця книга приречена бути успішною.

- Чому ж досі жоден із українських перекладачів не брався за такий виграшний твір?

- Мабуть, причина не у перекладачах, а у видавництвах. Досі видавництва не хотіли братись за цей роман, аби не мати тяганини із купівлею авторських прав. Але саме у цьому році закінчився термін авторських прав «Енн із Зелених Дахів». Тому видавництво “Урбіно” запланувало видати всю серію пригод дівчинки Енн.

- Перекладачі зазначають, що авторська мова письменниці Люсі-Мод Монтгомері складна, насичена. Як вам підкорявся переклад “Енн”?

- Важко давався переклад. Мова Люсі-Мод Монтгомері насичена. Зараз панує доба спрощень, у всіх сферах життя мова не виняток. Тому доводилась писати максимально доступно, не втрачаючи авторської планки та стилю. Важко було перекладати і через те, що у Люсі-Мод Монтгомері специфічне почуття гумору, дуже тонке відчуття іронії. Саме через іронічний присмак не назвала б книгу дитячою. Дитина, навіть підліток, багато чого не зрозуміє із розповіді Люсі-Мод, адже не має насиченого емоційного багажу та життєвого досвіду. Авторка пронизливо грається із мовою. Підходить до мови не як до інструменту висловлення думок, а як до співтворця тексту, рівного учасника розповіді.

- Мабуть, ще одним каменем спотикання під час перекладу книги «Енн із Зелених Дахів» було й те, що українська мова не є для вас рідною, з народження спілкуєтесь російською?

- Українська не є для мене материнською мовою. Але смію надіятись, що за університетською лавою вдалось добре оволодіти нею. Критики і пересічні читачі зазначають, що книга «Енн із Зелених Дахів» легко читається. Щоправда, на одній із літературних зустрічей читачка сказала, що мова українського перекладу історії про Енн дуже кучерява. Це сприймати як критику чи комплімент, - не знаю. Адже мова Монтгомері теж кучерява. Авторка була дружиною пастора, але вона не була релігійним фанатиком. Як на свій статус та час, Люсі-Мод була постаттю революційною. Навіть той факт, що вона відмовила у заміжжі декільком чоловікам, з якими мала замолоду романтичні відносини, багато про що говорить. І через книги ця канадська письменниця ділиться своїм життєвим досвідом з читачами. Авторка неодноразово зазначала, що багато сюжетів у її творах є автобіографічними.

- Перш ніж братись за переклад книги, детально вивчаєте біографію її автора?

- Безперечно. Адже на кожне слово у тексті впливає життєвий досвід автора. Чим більше перекладач знає про письменника, тим краще відчуває його текст, розуміє, чому персонаж повівся саме так, а не інакше, чому дія твору відбувається у тому, а не іншому місці... Ідеальний варіант, коли автор книги і перекладач живуть в один час і можуть поспілкуватись між собою, навіть обговорити деталі перекладу. Але оскільки мене з пані Монтгомері розділяють століття, доводилось детально вивчати її біографію, спогади, розповіді її сучасників.

- Розкажіть детальніше про мистецтво перекладу. Як підходите до твору, читаєте його спершу по діагоналі?

- З дитинства не вмію читати по діагоналі. Філологічна освіта теж не сприяє читанню по діагоналі. Відповідально ставлюсь до чужих творів. Не вмію кинути книгу, не дочитавши до кінця, навіть якщо вона мені не цікава. Коли берусь за переклад, мушу вдумливо прочитати твір. Перш за все відчути інтуїтивно, чи це моя річ, чи варто за неї братись. Коли вибір зроблено, намагаюсь відразу проникнути у розповідь поміж рядками, зіставити моменти, зрозуміти, чому автор саме так бавиться з мовою, що спонукало його до тих чи інших форм. Якщо говорити про поезію, то над одним стовпчиком, бувало, думала півроку. Та потім переклад несподівано міг народитись за десять хвилин. Інколи не можу заснути, фраза не виходить з голови. А переклад вірша Гарсія Лорки мені приснився. Варто братись за переклад творів, які резонують із особистістю перекладача. Енн резонує зі мною у багатьох життєвих аспектах.

- На вашу думку, перекладачем потрібно народитись?

- Не навчалась на перекладача. За освітою — філолог-україніст. Коли вступала в університет, не думала, що візьмусь за переклад на професійному рівні. Перекладала для власного задоволення з англійської та іспанської мов, рідше - польської. Але життя розставило свої акценти. Почала займатись професійним перекладом статей та кінофільмів. Працювала редактором в українському дубляжі американського телесеріалу Lie to Me (“Теорія брехні”). Найбільш запам’ятався переклад знаменитого фільму “Піаніст”. В книжковому перекладі досі не була задіяна. У перекладацькій професії природні здібності важливі, але головне — постійна праця над собою, без щоденної самоосвіти нічого не досягнеш.

- Після такого вдалого старту з Енн видавництво “Урбіно” має намір надалі з вами співпрацювати?

- У циклі про Енн вісім книжок. Видавництво “Урбіно” замовило мені другу книгу. Якщо все вдало складеться, цього року у світ планую випустити другу і третю книгу про Енн.

- На якому рівні зараз перекладацька діяльність в Україні?

- Перекладацька діяльність в Україні має всі шанси зайняти провідні позиції у світі. Є талановиті перекладачі, які спеціалізуються на різних мовах світу. Але до перекладацького мистецтва повинне бути гідне ставлення, перш за все з боку держави. Потрібно зрозуміти важливість перекладацької діяльності, осягнути, чим є переклад у формуванні свідомості людини, у знайомстві з літературою світу.

Довідка «ВЗ»

Анна Вовченко народилась 1985 р. у Києві. Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Працює редактором на телеканалі “1+1” у відділі дубляжу. Серед її професійних зацікавлень – дитяча література, публіцистика, мала проза та поезія (зокрема Ф. Ґ. Лорки, М. Бенедетті). Живе та працює у Києві. Незаміжня.