r2u.org.ua / e2u.org.ua

Протестую проти братіка, братічка. Колись нас починали в школі вчити саме так, але потім навіть Міносвіти УРСР схаменулося і внесло зміни в свої програми, вказавши, щоб вживали братик. Звісно, адже братік, як і котік, слонік тощо - суто російські форми. А українською - коник, котик, братик...

краєзнавець писав:Протестую проти братіка, братічка. Колись нас починали в школі вчити саме так, але потім навіть Міносвіти УРСР схаменулося і внесло зміни в свої програми, вказавши, щоб вживали братик. Звісно, адже братік, як і котік, слонік тощо - суто російські форми. А українською - коник, котик, братик...

Нічого подібного. Почитайте І. Огієнка «Український стилістичний словник» гасло «Братік».

То що, у Огієнка Святе письмо?
Крім посилання на Огієнка можна логічно пояснити братік, виходячи з закономірностей української мови?
Які можна навести аналогії - суржикові велік, мотік, педік?
Певен, якщо котик, слоник, попик, песик і ще мільйон таких прикладів, то й братик.

Це слово є і в АС, Грінченка, Голоскевича. То може, таки варто подивитися в Огієнка чому?

Може тому, що звучить братік точно так само, як і російське братик?

Ви думаєте, до "воззєднання" у нас не було "братіка"?

У нас і є, і до приєднання до Росії була купа діалектів. Населення територій, близько розташованих до Росії, має і мало свої особливості як лексики, так і вимови, так само, як населення територій поблизу Польщі - свої. Очевидно, що на території Стародубського там чи Глухівського полку люди могли вимовляти братік. Але кодифікатори літературної мови (а кодифікація нашої мови почалася відносно недавно) мають все це усереднювати, приводити до певних закономірностей. Тобто, якщо коник, котик, зайчик і т.п., то й братик.
А в місцевих говірках і далі може бути як завгодно. Хоча вони також трансформуються під впливом мови школи, радіо, телебачення.
Я, до речі, живучи в своєму дуже-східноукраїнському селі, змалку говорив саме братік. І батьки мої так говорили. А ще ми говорили стуло (на стілець), пувиця (на гудзик) і ще багато чого такого. І в школі спочатку нас вчили братіка. А потім, десь на межі 1950-х-60-х, по освітній мережі пройшло роз"яснення, і замість братік нас стали вчити говорити і писати братик. Оскільки це вписувалося в загальну логіку побудови подібних слів, це було нами сприйнято. І незрозуміло, чому треба повертатися до системи велік-педік-братік.

та не дуже воно діялектне. Грінченко, Голоскевич, АС "братика" навіть не розглядають. Я залишу це слово з позначкою давн. в статті Брат (після форми братик). Тим паче, що Тарас Григорович просить: "Мій батечку, мій братіку, хоч ти не цурайся".
В цій статті виправив на братика, братичка.

Читав оце онукові казки Наталі Забіли і в казці "Сорока-білобока" зустрів:

Як почув це братИк п"ятий -
не схотів на травці спати...

Теж цікаво, чому колись було "братік". У цій статті варто було теж лишити, хай з позначкою