Благородие

[краєзнавець]

На мій погляд, благороддя тут якось не тулиться. Пропоную як суто російське поняття подавати це слово без перекладу, а просто в українській транслітерації - благородіє.

[Кувалда]

не пройде. порушення норм української мови

[Кувалда]

додав приклад з класики

[краєзнавець]

не пройде. порушення норм української мови

А бізнес, наприклад, і прочая подібне - не порушення?
Крім того, де можна зустріти слово благородие? На 99% художній літературі, чи не так?
Як рядовий гусар звертається у "Війні і мирі" до корнета Ростова? "Ваше благородіє!".
А як діяти українському перекладачеві епопеї? Перекладати "Ваше благороддя!"?
Погляньмо на німецький аналог. "Майн фюрер!" як перекладається? Невже "Мій вождю!"? Чи все ж "Мій фюрере!"?

[Кувалда]

Можемо тут піти двома шляхами:
1) заглибитися до часів Гороха, виснувати, що тоді були іменники на -іє, а далі дослідити, звідки і в кого взялися іменники на-я (на цьому можна десятки докторських захистити), з’ясувати, як від житія перейшли до життя, а де-небудь на Поліссі взагалі залишили життє;
2) а можна піти легшим шляхом: залишити ці дослідження кандидатам з докторами, а самим набрати зірочку (*), після зірочки іє і подивитися на такі слова (розглядаємо називний відмінок). Знайшлося десятосло́віє, посла́ніє, єва́нгеліє. Перше - очевидна помилка, два інших на сьогодні вже долучилися до іменників на -я.
Треба тепер нам ухвалити рішення: або повертаємось до горохівських часів, до ісконного іє, тоді і благородіє буде на місці, але тоді і житіє, і питаніє, і знаніє тощо (а заодно і поросє, тилє тощо), або прощаємося з славним минулим і викидаємо благородіє на смітник, де йому і місце.
Зрозуміло, що в літературі можуть вживати і "благородіє" (і не таке вживають). Але перти проти мовної тенденції і відновлювати віджилі норми, особисто я сенсу не бачу. Як не бачу сенсу, робити виняток для одного слова, бо, бачте, так воно в оригіналі.
Фюрер – з іншої опери. Якщо не зачіпати підвалини на кшталт чужості "ф", тут проти питомності виступає тільки "фю", тобто українською мало б бути "ф’ю", але це тема іншої розмови. Безумовно, "благородіє" звучить куди солідніше ніж "благороддя" (та й житіє з життям не порівняти), от тільки язик зламаєш, поки вимовиш, а вульгарне благороддя звучить природно (як і життя).
Залишмо російську вимову росіянам

[краєзнавець]

Здається, мене не зрозуміли.
"Благородіє" таке ж суто (вузько) російське слово, яке в інших мовах не застосовується, як і німецьке "фюрер". Скажімо, в літературі слова "ваша величність" застосовуються до всіх християнських монархів - різних королів та російських царів. Але в яких творах (навіть російських!) Ви зустрічали звернення "ваше благородие" до французького, англійського, німецького тощо офіцера? Ніде!
Якби мова йшла про те, як називати - благородіями чи благороддями - офіцерів сучасної української армії, то не знаю, як з благороддям, але благородіє точно не годилося б. Але, як на мене (а може Ви мене виправите), слово благородіє може перекладатися чи транслітеруватися українською чи не виключно в перекладах українською відповідних творів російської літератури - Купріна там, Толстого, Новікова-Прібоя та ін. Або в творах української літератури, де може йтися про царську російську армію. І там так само природно виглядітиме ваше благородіє, як в якомусь переспіві "17 миттєвостей" мій фюрере.
Тому ще раз пропоную "благородіє" не перекладати, а тільки транслітерувати.

[Кувалда]

я якраз зрозумів. і зокрема те, що Ви хочете, щоб такі слова передавали близько до оригіналу. але у будь-якому разі тут є одне, але засадниче обмеження: ми не можемо передавати чужі слова, порушуючи норми своєї мови. Ми не передаємо, скажімо, Дастаєвскій, тому що це вже відповідає не українській вимові, а російській. Хоч як би ми прагнули до якнайкращого (найточнішого) відтворення оригінального слова, є межі, які встановлює наша мова. Той же "Достоєвскій" чи "Дастаєвскій" це російські транслітерація чи транскрипція, а ми це слово повинні пристосувати до своїх норм, а не слідувати російським. Теж стосується "благородія". Ви по суті пропонуєте виділити для цього слова (і єдиного) окремий рядок в українському правописі. А чи не завелика честь? Ми вже виділили окремий рядок Горькому. і таких винятків у нас вже стільки, що стріха розсувається.
До речі, той же фюрер, мовою оригіналу звучить інакше ніж українською. тобто це слово вже пристосоване.

[Усезнайко]

У нас подейкують про добродіїв. Усілякі фюрери це зовсім інше, це щось на кшталт наших панів. Розрізнити можна просто: перевіряєте на чергування мій і її. Тобто мій фюрере, мій пане, мій сеньйоре, моя мадемуазеле тощо, але її світлість, її високість, її благородність, її добродійність тощо.

[краєзнавець]

Теж стосується "благородія". Ви по суті пропонуєте виділити для цього слова (і єдиного) окремий рядок в українському правописі. А чи не завелика честь?

Благородие це суто російське слово з дуже вузьким застосуванням - тільки у зверненні "ваше благородие".
В українській мові такого слова нема і бути не повинно. Є благородство, але це - інше. Але створювати "благороддя" - для чого? Щоб гусар в "Війні і мирі", перекладеній українською, звертався до свого командира "ваше благороддя"? Може й д"Артаньян до де Тревіля в "Трьох мушкетерах" українською буде так звертатися? А нацистський бонза у відповідному творі звертатиметься до Гітлера "мій вождю"?
Ви наводили приклад житія, яке в український мові є і має вузьке застосування. Такі ж резони для передачі слова (ваше) благородие без перекладу, а просто в українській транслітерації.

[Кувалда]

просто в траслітерації воно буде барбаризмом (варваризмом), тобто грубою помилкою проти мови. І, здається, я вже пояснював чому. Ми таких вузькозастосовних можемо ще тисячі додати, суржику на радість.
До речі, не помітив я "житія". Дякую. Але, думаю, святі не образяться, якщо писатимемо не житіє святих, а життя (попри вульгарне (простацьке) звучання останнього слова).
Я не знав, що "благородие" — це з французької (вік живи...), хотілося б почути, як французи його вимовляють.
Здається, про фюрера вже було. Я вже говорив, що він суперечить мовним нормам тільки в плані написання "фю", замість "ф'ю". Можна про це прочитати в проєкті правопису. Хоча, якби перекладали "мій вождю", то світ би не завалився. А так ні се ні те: навіщось зіпсували майн, так би вже й перекладали "майн фюрер" (щоб німці не ржали) .
До речі, а "ґутен таґ" нащо перекладати? Уявляєте, Мюлер і каже: "Добрий день", а в якомусь іншому перекладі, скажімо, асаламалейкум. Це ж просто укатайка.