r2u.org.ua / e2u.org.ua

—————————————— Частина 1: за академічним словником ——————————————

Вредничать, разг. = робити шкоду, шкодити, капостити, пакостити.
(Джерело: Російсько-український словник: у 4 т. — Т. 1. А—Й. / Гнатюк, Головащук, Жайворонок та ін. — Київ: Знання, 2011. — 992 с.)

—————————————— Частина 2: «вредничать» ~ «вередувати» ——————————————
Хоча російські тлумачні словники зі мною не згодні, на мій погляд, слово «вредничать» (Словарь Ожегова: «Вести себя неприязненно, недоброжелательно, стараясь обидеть, поддеть 2, навредить») досить точно перекладається словом «вередувати» (СУМ-11: «Виявляти незадоволення, мати примхи»).

Цю думку підтверджують цитати із «Національного корпусу російської мови»:
• ― А вещи? ― продолжала вредничать Ольга. ― Их привезут, не волнуйтесь, главное, идя к воротам, громко обсуждайте, как славно повеселитесь у приятелей на даче (Донцова. Доллары царя Гороха, 2004)
• ― Вот вы говорите: наносится ущерб, ― продолжала вредничать ведущая (Евгений Лукин. В стране заходящего солнца,1999)
• Ее мутило, она говорила ему что-то вроде не вредничай, не выводи меня из себя… (Андрей Дмитриев. Закрытая книга, 1999)

У всіх цих випадках жоден із запропонованих у чотиритомнику перекладів не є точним. Адекватнішим перекладом буде саме «вередувати», особливо ж — у перших двох. Коментарі Ольги та ведучої не наносять шкоду та не є капостями безпосередньо. Це скоріше «примхи» та «вияви незадоволення», як і тлумачиться слово «вередувати».

Приклади у СУМі на слово «вередувати» також можна перекласти російською із словом «вредничать» без втрати змісту:
• Банько вередував і не хотів спати, доки не прийде татко й не розповість йому казки (Петро Панч, II, 1956, 254)
• Сходить сонечко — вона [панночка] вередує, і зайде — вередує. І те не добре, й те не до ладу (Марко Вовчок, I, 1955, 16)

—————————————— Висновок ——————————————
У словнику я би запропонував «вередувати» як основний переклад:

Вредничать, разг. = вередувати; робити шкоду, шкодити, капостити, пакостити.

Ну як основний відповідник - точно ні .
От ще тлумачення:
Зі словника Ефремовой: Проявляя недоброжелательность, поступать вопреки чьим-л. интересам, желаниям и т.п.
Викисловарь: разг. проявляя недоброжелательность, поступать вопреки чьим-либо интересам, желаниям и т. п.; делать что-либо назло кому-либо.
Як бачимо першим російські словникарі ставлять недоброжелательность, а вже потім поступать вопреки чьим-либо интересам, желаниям відповідником до яких можна подати і вередувати.
Щодо прикладів, то перший підходить (тут, вочевидь, хтось його припрошую заснути, а він противиться: Банько вередував і не хотів спати, доки не прийде татко й не розповість йому казки (Петро Панч, II, 1956, 254) (але соцреалістів в Народний без нагальної потреби вносити не варто).
другий: Сходить сонечко — вона [панночка] вередує, і зайде — вередує. І те не добре, й те не до ладу (Марко Вовчок, I, 1955, 16)
підходить менше. Тут паночка не з тої ноги стала і "капризничает".
додано

Ну так «капризничать» це і є «вередувати», тобто: «Виявляти незадоволення, мати примхи» (якщо вірити СУМ).

Тобто у аргументах я спираюсь не на тлумачення «вредничать» у російських словниках, а на приклади із російського корпусу, із яких випливає, що «вредничать» близьке до «капризничать». (Водночас, я не наполягаю на порядку варіантів перекладу.)

Тут лише виникає колізія, на мій погляд: тлумачення слова «вередувати» не розуміє собою «делать вопреки», як ви написали у народному.

один із відповідників капризничать - вередувати, безумовно. але є ще вередувати - як "мати примху" (а це не тільки каприз)/примхувати/комизитися. Тут є вже певні відмінності. Дитина впирається - не хоче через щось спати – це каприз?. Але наслідок такого впирання – вона робить щось навсупір комусь/чомусь (тому ж проханню матері спати). На відміну від панночки, яка просто на ліву ногу встала (і капризничает).
Я не бачу іншої можливості врахувати "вередувати", бо чесно кажучи, при укладанні словника, щодо російських слів варто керуватися тлумачними словниками російської мови, а не слововжитком окремих осіб (тим паче явно не класиків). Хай росіяни самі визначають, що означають їхні слова. Нам з цим тре’ тільки миритися, а не роз’яснювати їм зміст їхніх же слів. Так ми можемо задалеко зайти. Я можу навести чимало випадків, коли українські письменники не розуміють значення вживаних ними слів. Таке буває, і треба з цим "розширенням сенсу" пильнувати.