Проблема в тому, що хтось по-піратському пише реферати, "передираючи" і тлумачачи текст як йому заманеться, а ще хтось ці реферати сприймає як джерело знань. І те, й те неправильно.
Потрібно цитувати дослівно і з надійних джерел, щоб уникати конфузів. Бо виходить так само, що сказати: у фразі "казнить нельзя помиловать" місце коми неважливе.
Насправді писав я оце:
Отже, “правило дев’ятки”:
• недостеменне (спотворює вимову першоджерела і не відображає властивості та тенденції питомої української літературної мови);
• немилозвучне (ри, ди, ти, зи);
• незручне (виняток майже для половини українських приголосних);
• нефонетичне (зумовлює позиційні зміни літер без урахування фонетичного підходу);
• неетимологічне (не враховує історичні зміни українських приголосних щодо їх м’якості та твердості);
• посередницьке (взяте з польської граматики і накидає російські написання та вимову).
Цих недоліків достатньо, щоб аргументовано ставити питання про вилучення цього правила з правопису. Але, шануючи традицію, не будемо наполягати на цьому. Ми всього лише виступаємо проти розширення сфери вживання "винятку дев’ятки" і пропонуємо:
1) не поширювати "правило дев’ятки" на власні назви, аббревіатури (та похідні від них лексеми) та складені слова, де в повній формі слова присутня літера "і": стіфівець, джіу-джітсу, “Пепсіко”, адідасівський, відіван, сідіром, маріхуана, варікап, варіконд;
2) не поширювати "правило дев’ятки" на запозичення зі слов’янських, ромської, турецької та корейської мов;
3) не поширювати "правило дев’ятки" на ті запозичення, де фонематичне протиставлення /і/ – /и/ відрізняє їх від українських "псевдоомонімів": крік – крик, прімус – примус, рібонуклеїнова кислота – риба;
4) відновити написання "і" у власних назвах та деяких термінах відповідно до правопису за редакцією Л.А. Булаховського, зокрема: Аргентіна, Бразілія, Братіслава, Вашінгтон, Мадрід, Мексіка, Сардінія, Сінгапур, Сірія, Сіцілія, Скандінавія, Тібет, Тімор, Тірана, Ціцерон, Чікаго, Чілі, бравісімо, піанісімо, фортісімо, сівапітек, сіда, сінди, сірхакпха, сіті.
Текст із посиланням на мене, наведений у статті "Пояснене / непояснене ПД", -
"В статті Максима Вакуленка (
http://www.philology.kiev.ua/Lingur/art_17.htm), присвяченій правилу дев’ятки, вказано: «Внесли це «правило» в українську мову 1913 року С.Смаль-Стоцький і Ф.Ґартнер, які складали свою «Граматику української мови» у Відні – на замовлення і кошти цісарського уряду – і «запозичили» його з польського правопису». Про це ж йдеться в передмові до його «Російсько-українського словника фізичної термінології» (за ред. проф. О.В.Вакуленка. – К., 1996). Автор критично налаштований проти правила. Його позиція: «Чужомовна і (крім як після еллінської τ) передається українською і: прінтер, пріорітет, діск, квазічастка, сігнал», тобто відповідні приголосні мають звучати м’яко." -
узятий із ненадійного джерела і спотворює мої думки. Зокрема, я ніколи не пропонував увести форми "прінтер", "пріорітет", "діск", "сігнал" як нормативні і ніколи не стверджував, що "відповідні приголосні мають звучати м'яко".
Тому прошу звернути увагу на мій допис щодо ПД і посилатися в разі потреби на нього, а вищевказаний текст у статті "Пояснене / непояснене ПД" прибрати.