Молебня чи молебню

[Анатолій]

Родовий відмінок слова молебень — молебня чи молебню? У різних словниках по-різному.

[Наталя]

Тут - молебню.

[Анатолій]

А тут — молебня

[Кувалда]

в старіших словниках тільки молебня, зокрема в АС. Якщо пошукати на сайті інші слова чоловічого роду на -ень, то, здається, всі вони також в родовому мають -ня (і нині теж), але вони всі підходять під категорію назв осіб, рослин, предметів, за винятком одного "молебня". Це з одного боку. З іншого – за чинним правописом (п.48ж), "Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять..." мають закінчення -у, -ю. І за чинним правописом нема пункту, який би дозволив закінчення -я.
Це щось схоже на ситуацію з "торговельним" (хоч і не на всі сто). З одного боку, чергування і/о вимагає "торговельного", з іншого – аналогія з покрівельним, будівельним, заготівельним тощо просить "торгівельного". У Жайворонка молебень як відповідник слова "молебен" в родовому має -ню, а як відповідник слова "молебство" – -ня. Такий от плюралізм .
Правила, що всі слова чоловічого роду, які закінчуються -ень , в родовому відмінку мають -ня нема (і не було), але так склалося, що всі слова (певно, за єдиним винятком – "молебень") мають це закінчення в родовому відмінку, тому рука тягнеться "продовжити" це правило і на "молебня" , але формально він належить до іншої групи слів. Тому, якщо хочете писати за чинним правописом, то "молебню".
Поки так. Я не досліджував це питання ґрунтовно, тому можливо, щось спустив з уваги

[s.t.a.l.k.e.r.]

А чому молебЕнь, а не молебІнь ?
Це явна калька з російської. Згідно з традицією українського мовлення, правильно буде через "і": далечінь, височінь, синь, теплінь. До того ж, закритий склад, та ще й ненаголошений.