Мартини
Додано: Пон червня 18, 2012 3:41 pm
Мартині чи мартіні?
Сторінка 1 з 1
Re: Мартини
Додано: Вів червня 19, 2012 9:48 am
це залежить від Вашого ставлення до правила 9
Re: Мартини
Додано: Вів червня 19, 2012 12:55 pm
читнув. "Проте засвідчує схильність української тверди́ти передньоязиковий приголосний у таких позиціях" – це зі стелі 
. Решта логічно і підставово. Але Ви, Наталю, краще читніть тут
. Решта логічно і підставово. Але Ви, Наталю, краще читніть тут Re: Мартини
Додано: Вів червня 19, 2012 7:51 pm
Дмитро:
Дуже дивна позиція, майже незрозуміла. Від кого вимагається і ким (точніше, хто вимагає й від кого), щоб було якнайближче до оригіналу? Якщо ми шануємо рідну мову, то треба писати якнайближче до української фонетики. І це буде правильно. Білоруси не цураються ні акати в іншомовних власних назвах, ні писати в них одну літеру замість двох однакових: Антарыё, Руджэра Леанкавала, Ёган Карл Фрыдрых Гаўс , Джэймс Ват, Джаакіна Расіні, Аляксандр Даўжэнка і т. д. До речі, в білоруській мові (так само, як і в польській) після д, може бути тільки ы. Якщо після них стоїть і, то д переходить у дз, а т — у ц. І цих особливостей білоруської мови не обминув навіть радянський правопис.
Хотів був я вранці згадати, про ту тверду вимову приголосних перед і в деяких українських говірках, а потім думаю собі: "Нащо чіпати те, чого сьогодні практично вже ніде не почуєш". Хіба що від стареньких людей. Зокрема від Олександра Олександровича Мороза, якого сьогодні майже не чути. Гадаю, саме тому, що більшість українських мовців і сьогодні, і століття тому сприймало і сприймає на слух таку вимову як и, і постало це правило дев'ятки. І нічого в ньому немає надхмарного. Без правила дев'ятки доведеться пригадувати, де на місці і стояло колись ять, а де і постало в новозакритих складах з о, е. І це лише для власне українських слів. А ще треба знати, як у різних мовах вимовляються приголосні перед і — чи твердо, а чи м'яко. Ну, й навіщо ця плутанина? Невже без ніякого розподілу? Замість погодитися на правило дев'ятки у власних назвах треба буде вивчити старослов'янщину і ще з десяток мов (а найкраще вже всі).
Re: Мартини
Додано: Сер червня 20, 2012 11:19 am
Наталю, я не знаю, що не зрозумів пан Дмитро. А судячи з допису... 
Він узагалі що саме коментує? 
"якнайближче до української фонетики", а я за те, що має "улягати нормам україським" (ще більше посилюю вимогу). про "стареньких людей" навіть не коментуватиму 
Стосовно того, що тре’ буде пам’ятати, як вимовляються приголосні перед і в інших мовах, то тре’ просто взяти словника іншомовних слів і подивитися, з яких мов у нас запозичення. А можна й простіше: з’ясувати, в яких романських є м’якшення. І т.д. Не хочу коментувати. Просто як підсумок: правило дев’ятки штучне. З таким же успіхом могло б бути і правило сімки чи тринадцятки. Можливо, заведене з якоюсь доброю метою (думаю, щоб виправдати вже наявне написання давно запозичених слів, а далі воно вже почало жити своїм життям і потребувати "жертв". До того ж послідовникам цього правила варто б бути послідовнішими 
. Нема жодної природної причини саме для девятки 
. К, х, г тощо - нічим не гірші.
П.с. Проблема в тому, що це "правило" настільки вкоренилося, що тепер хіба тільки вперед до послідовного застосування його до всіх слів і загальних, і власних. Але при цьому тре’ враховувати, що неминуче появляться омоніми: Рик/рик, Сидні/сидні, Дік/дик, сір стане сиром тощо. А з іншого боку, у теперішньому ж виконанні це "правило" робить мову слабшою, бо на рівному місці заводить якісь макоцвітні винятки.
Він узагалі що саме коментує? "якнайближче до української фонетики", а я за те, що має "улягати нормам україським" (ще більше посилюю вимогу). про "стареньких людей" навіть не коментуватиму Стосовно того, що тре’ буде пам’ятати, як вимовляються приголосні перед і в інших мовах, то тре’ просто взяти словника іншомовних слів і подивитися, з яких мов у нас запозичення. А можна й простіше: з’ясувати, в яких романських є м’якшення. І т.д. Не хочу коментувати. Просто як підсумок: правило дев’ятки штучне. З таким же успіхом могло б бути і правило сімки чи тринадцятки. Можливо, заведене з якоюсь доброю метою (думаю, щоб виправдати вже наявне написання давно запозичених слів, а далі воно вже почало жити своїм життям і потребувати "жертв". До того ж послідовникам цього правила варто б бути послідовнішими . Нема жодної природної причини саме для девятки . К, х, г тощо - нічим не гірші. П.с. Проблема в тому, що це "правило" настільки вкоренилося, що тепер хіба тільки вперед до послідовного застосування його до всіх слів і загальних, і власних. Але при цьому тре’ враховувати, що неминуче появляться омоніми: Рик/рик, Сидні/сидні, Дік/дик, сір стане сиром тощо. А з іншого боку, у теперішньому ж виконанні це "правило" робить мову слабшою, бо на рівному місці заводить якісь макоцвітні винятки.