ну чинний більше заплутує
Думаю, найкраще виробити свої послідовні правила. І поділитися з громадою
. Тут є розділ "Правописна угода" (роділ заведено, бо є купа проблем, які офіційні інституції не розв’яують – не можуть, не хочуть, не бачать тощо).
Приклад підходу
1. Німецьке
ei передавати тільки як
ай (виняток можуть складати тільки дужі старі запозичення на кшталт крейди. Вони поодинокі. А можна без винятків).
Німецьке
l – м’яке, тому й укранське л має бути таким же (досягаємо через йотування чи ставлення ь)
2. Послідовно дотримуватися/не дотримуватися правила дев’ятки (поширити його і на власні назви, або, навпаки, повернутися до вжитку 20-х років). У будь-якому разі не допускати різнобою: Дізель/дизель, Сіменс/сименс тощо.
3. Послідовно
g передавати як
ґ (принаймні у власних назвах, хоча, наприклад, Пономарів і проєкт-99 не хочуть цього робити стосовно топонімів, а лише стосовно антропонімів, тобто людських назв. Що призведе до Вашинґтона (прізвище) і Вашингтна (міста)
тощо).
4. Не залишати подвоєнь в запозичених словах, незалежно від того власна чи загальна назва (за чинним правописом: гаус але Гаусс). Я б прибрав всі подвоєння, крім, можливо, випадку стику префіксів з коренями, на кшталт ірраціональний тощо. Але й тут можна прибрати. Вони однаково не звучать). Але це суперечить чинному правописові і проєкту
і т.д.
Краще покажу варіянти:
Ляйпціґ (це за правописом-28 – підтримую), Лейпціг (чинний), Лейпциг (проєкт-99), Ляйпциґ (Критика), Ляйпціґ (Жупанського) (щодо останніх видавництв – приблизно
, бо можливі варіяції).
Уве-Фрі[и]тьоф Гау[в]шта[е]йн; Петер Ґ[Г]ут(ь)яр Ле[ьо]зер; Ман(н)га[е]йм; Інститут Вальтера Ма[е]йс(с)нера.
Як бачите, все просто
.
Залишилося тільки зробити свій вибір. Головне – бути послідовною.