Управляти чи керувати тепер, мабуть, одне з найскладніших питань
.
Почну з
Грінченка.
Управля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. упра́вити, -влю, -виш, гл.
1) Вставлять, вставить, вдѣлать. Вподовж стіни управлена.... рулка. Мнж. 134.
2) Покончить, сдѣлать, убрать. Коситься легко.... за день і управили ті п’ятдесят, чи шо, десятин. Мнж. 127.
3) — до чо́го, у що́. Обучать, обучить чему. Наші хлібороби не дуже квапляться дітей своїх у ремество вправляти. К. (О. 1861. І. 313).
Тобто у значенні "керувати" це слово в українській не вживали (майже). Натомість було "урядувати" (про уряд), слово "правити" (в сенсі управлять), а також "орудувати", "керувати". Є "землю управляти" в сенсі "обробляти". Але якоїсь заборони на вжиток "управляти" в сенсі "керувати" нема. Просто не вживали. Хоча є у Котляревського в "Енеїді": "Всім світом буде управляти, по всіх усюдах воювати, підверне всіх собі під спід". Є слово "управляти" (в сенсі "керувати") в словнику
Уманця – Спілки. Але поширенішим стало уже в 20-х. Скажімо, в
"Російсько-українському словнику правничої мови" (1926):
Управлять (чем) – правити, управляти, заправляти (КМ), керувати, орудувати, правувати (чим), порядок давати (чому), порядкувати (над чим). -ся – керуватися, управлятися; (справиться, сладить) упоратися (з чим).
Хоча в "
Російсько-українському словнику ділової мови" (1930):
Управлять чем – правува́ти чим, урядува́ти де; (руководительствовать) – керува́ти; (заправлять) – ору́дувати чим.
А в "
Російсько-українському фразеологічному словнику" Підмогильного – Плужника (1927):
Управлять – керувати; урядувати. Управлять государством – державувати.
А в "
Російсько-українському словнику" Ізюмова (1930):
Управлять – керува́ти
Тепер стосовно
Академічного:
Пра́вить – …2) (делами, страной: повелевать) керува́ти, порядкува́ти, справува́ти, управува́ти (реже управля́ти), пра́вити, заряджа́ти чим, (начальствовать) урядува́ти, ра́дити над ким, над чим, (распоряжаться по своему) ору́дувати, верхово́дити; заправля́ти, ряди́ти ким, чим. -вить делами – керува́ти, порядкува́ти спра́вами, справува́ти реча́ми, урядува́ти… править домом – порядкува́ти, управля́ти, заправля́ти, заряджа́ти до́мом, поря́док у дому́ дава́ти
Нача́льствовать – 1) над кем, над чем, где (управлять) – керува́ти ким, чим, пра́вити ким, чим, де, порядкува́ти, правува́ти, старшинува́ти, урядува́ти, стоя́ти над ким, над чим, де, ору́дувати чим, (не только верховодить) верхово́дити ким, чим и над ким, над чим, де, (командовать) кома́ндувати ким, чим, (предводительствовать) отаманува́ти над ким, (быть во главе) бу́ти на чолі́ кого́, чого́, (властвовать) панува́ти над ким.
Заправля́ть и Запра́вливать, запра́вить – …2) кем-н., чем-н. (управлять, распоряжаться) – ору́дувати ким, чим, керува́ти ким, чим, (верховодить) верхово́дити ким и над ким.
Ве́дать – …2) заві́дувати, управля́ти, ору́дувати чим, догляда́ти що, чого́.
Бачимо, велику перевагу "керувати", "правити".
"Російсько-український словнику ділової мови":
Управляющий чем – керівник (-ка́) чого́, керівничий чого́, адміністра́тор (-ра); -щий делами – керівник справ; -щий домом – адміністра́тор будинку.
"Російсько-український словник правничої мови":
Правитель – правитель, управитель, (руководитель) керівник, керівничий, керманич, (вершитель) орудар (-ря).
Академічний словник:
Пра́вящий – кері[о]вни́чий, керу́ючий, владу́щий, прави́тельський, (ирон.: командующий) ору́дущий. [Керівни́чі елеме́нти (Грінч.)]. -щий класс – керівни́ча, владу́ща кла́са. -щие сословия – владу́щі ста́ни. -щая династия – прави́тельська дина́стія.
Прави́тель, -ница – управи́тель, управи́телька, прави́тель, -телька, керма́нич, -ничка, кері[о]вни́к, кері[о]вни́ця, кері[о]вни́чий, (владетельное лицо) держа́вець (-вця), держа́вця (-вці, м. р.). [І звяза́вши його́, одвели́ й ви́дали Пила́тові понті́йському, управи́телеві (Єв.)]. -тель канцелярии – управи́тель, керма́нич канцеля́рії. -тель дел – керівни́чий над спра́вами.
Начальник отделения – голова́ (керівни́к, керівни́чий) ві́дділу.
Нача́льный – … 6) (правящий) керівни́й, керівни́чий, владу́щий. -ные власти – керівна́ вла́да
Тут уже маємо і "керівничого" (коване слово), і одоробло "керуючий" (належить до декількох дієприкметників, які пролізли в АС
).
Щодо "
управление"
АС:
Управление государством – державува́ння.
заводско́е управление – завідське́ управлі́ння; (правление) завідська́ упра́ва.
духовноучебное управление – духовношкі́льне управлі́ння, управлі́ння духо́вними шко́лами.
комендантское управление – коменда́нтська упра́ва.
конкурсное управление – конкурсо́ве управлі́ння.
Нача́льство – 1) (власть) вла́да, зве́рхність (-ности), (реже) нача́льство, (правительственное) уря́д (-ду), (управление) керува́ння, порядкува́ння, урядува́ння, ору́дування, ору́да, (командование) кома́ндування. Под -ством кого, чьим – під вла́дою в ко́го, чиє́ю, під уря́дом (про́водом) чиї́м під ору́дою (зве́рхністю) чиє́ю, (под предводительством) за при́водом чиї́м, (стар.) за голово́ю чиє́ю.
отдельное управление, суд – осі́[о́]бне урядува́ння, осі́[о́]бний суд.
Як бачимо в
АС є плутанина між процесом і установою: духовношкі́льне управлі́ння – установа, а управлі́ння духо́вними шко́лами – процес. Останній вжиток неправильний.
Це поправлено в
Ізюмова:
Управление –
1) керува́ння, -ння;
2) (учреждение) управлі́ння, -ння, упра́ва, -ви.
А також в
Підмогильного – Плужника:
Управление – керування; урядування; порядкування; (учреждение) управа. Общий ход управления – загальне керування.
Правильний ужиток також в
Російсько-українському словнику технічної термінології і
Російсько-українському словнику ділової мови.
і не зовсім правильне в
словнику правничої мови:
Управление – управління, (стар.) урядування (КМ); (руководительство) керування, орудування, порядкування тощо.
Правильне в
У – С.
Управле́ніе = 1. правува́ння, упра́вство (С. Ш.), керува́ння, ору́дування. 2. упра́ва, уря́д.
Правильне у
Російсько-українському словнику військової термінології.
Це був вступ
.
Слово "управляти" почало відтісняти українське "керувати" з 30-х. Зокрема Ю.Шевельов ("Так нас навчали правильних проізношеній") пише: "
Фактичного матеріялу, що мав би свідчити про націоналізм у словнику, кореспонденція подає дуже мало. Словник перекладав російські слова управлять, верховный, батрак, торгаш, благодушие, злонравный, гонка, старейшина, лом, глыба, сюртук, луговой і служебные часы українськими керувати, найвищий, наймит, крамар, безжурність і безтурботність, непутящий, гонитва, найстаріший, брухт, брила, сурдут, лучний і урядові години. Кореспондент "Правди" жадав, щоб відповідні російські слова фігурували також в українській частині відповідних словникових гнізд. Другим закидом проти словника було те, що (ідучи за офіційно затвердженим правописом) словник дозволяв відмінювати слова бюро, депо і почасти радіо (в орудному відмінку однини), що Кошевий називає "грубейшая вульгаризация". (У російській літературній мові ці слова невідмінювані). Таким способом Хвиля і впорядники словника, каже нам Кошевий, прокладали шлях німецькій військовій інтервенції". І далі (це стосується вже Вашого керівника чи то пак управляючого/керуючого/правителя. Виділив це грубим шрифтом):
"Своєрідність семантичної структури української мови затирається, підлягаючи пристосуванню до російської. Це відбувається двома шляхами.
1. Розщеплення семантики слова в пристосуванні до російських відповідників, звичайно шляхом упровадження російського слова, напр., укр. відділ відповідно до двох російських – отдел і отделение, тепер (власне від серпня 1975 року!) – відділ із звуженим значенням і – відділення, абсолютне близня російського отделение (і, додам, у розріз із законом українського словотвору, за яким суфікс -іння означає предмети, а -ення процеси - пор. Правління "управа" і правлення, "керування"). Так само укр. прибуток розщеплено на прибуток і доход, укр. збірка (творів) - на збірка і зібрання, укр. лекція (година) - на лекція і урок, укр. поверх на поверх і ярус тощо".
Висновки
Охочим знати/вживати українську мову правильно тре’ принаймні засвоїти таку штуку (основну): 1) треба думати
. Без цього, на жаль, виходитиме кепсько; 2) однієї поваги чи навіть любові мовця/письмака до мови замало. Треба її ще вчити (тоді з’ясується, що не все в мовцевій голові відповідає питомим нормам, зате часто відповідає нормам совєтським). Розробникам "оригінальних теорій управління" це треба усвідомити зокрема
. Тут я лише "розжую", що сказав Ю.Шевельов: слова на –іння означають предмети (установи тощо – не процеси). Тобто "управління" – це установа (як відділ) і все. Якщо він хоче позначити процес, то для цього має використовувати слова на -
ення, -ання, -яння (а ще префікси різні, на кшталт
с, з). "Керуючий" є совєтським одороблом, активним дієприкметником. Наполягає людина на "управлінні" як процесі, то тут якраз годиться і слово "керуючий" – обоє рябоє. "Керуючий" в цій мові може бути, до речі, не тільки дієприкметником, але й іменником (як слово "вчений" – і прикм., і імен.).
Правильно –
керівник підприємства (той, хто підприємством керує). управитель – нічого нового не додає (до того ж слова на -итель не надто тепер вживані, крім декількох: учитель, любитель, приятель тощо.
Насамкінець
Надибав статтю
Управління чи керування? Це приклад, коли бракує знань, а є натхнення (про це добре К.Прутков сказав). Але принаймні з статті видно, що правильно в Гінзбурга:
Як правильно "система керування" чи "система управління"?
Ото так.
