r2u.org.ua / e2u.org.ua

Панове знавці! Як всеж-таки правильно:
роздільна ЗДАТНІСТЬ чи роздільна СПРОМОЖНІСТЬ (щодо монітора)?
Мені здається, що останнє, адже екран саме В ЗМОЗІ видавати ту чи іншу кількість точок на дюйм, а не ЗДАТНИЙ на(схильний до) це. У "Сучасному словнику" застряг перший варіянт.

Друге питання: коли це на письмі почали подвоювати приголосні в іншомовних словах?
Я навчався в школі в 70-х рр, не вчили нас писати
Білл, Маршалл, Ганновер, Таллінн, Марокко, Андорра...
Так скоро доведеться писати РоССія

Більшість словників за здатність. Але краще лише роздільність, бо це і є здатність, спроможність, схильність тощо до розділення. Виходить тавтологія.

Коли в цьому виникла потреба. Це викликано фонетично: якщо у слові чується подвоєння, то слід писати дві букви. Нашій мові теж притаманно подвоєння, не забувайте про це.

стовно другого питання: на письмі подвоювали приголосні в іншомовних словах здавна. 70-і роки - не виняток. Особливо, що стосується власних назв. Інша справа, що це не властиво зазвичай українській мові, в тому сенсі, що нема питомих українських слів де було б кк чи рр (та й взагалі в українській досить обмежене подвоєння, за винятком - перед йотованими). до того ж українські правописці додумалися до "нов гаву": чисті власні назви запропонували писати з подвоєнням, а похідні від них загальні - без. Тому маємо Ватт, але ват, Гаусс, але гаус тощо. Безумовно, вони можуть цілком гордитися своїм "винаходом". Навіть важко уявити, хто ще б спромігся на такий науковий подвиг.