Джаред Даймонд. Зброя, мікроби і харч
Додано: Сер травня 11, 2011 12:19 pm
Джаред Даймонд. Зброя, мікроби і харч: Витоки нерівностей між народами. / Перекл. і наук. ред. Тараса Цимбала. К.: Ніка-Центр, 2009. – 488 с.
Класна книжка. Пулітцерівська премія (США) за 1997 р. (номінація "нехудожня література") і премія Королівського товариства (Велика Британія) за найкращу наукову книжку (англ. мовою) для нефахівців за 1998. [До речі, його попередня книжка "Третій шимпанзе: Еволюція і майбутнє людської тварини" теж здобула премію Королівського товариства за 1992 р. (рідкісний випадок для цієї премії), а книжка "Колапс: Як суспільства вибирають між виживанням і гибеллю" увійшла в короткий список (6 книжок) цієї ж премії за 2006 р.]
І що головне – класний переклад. Перекладач здебільшого дотримується норм чинного правопису, але мова багата і вишукана. Як на мене, деколи перекладач навіть передає куті меду : яко, до прикладу тощо. Водночас використовує хоч і рідкісні поки, але дуже доречні слова: ростучий, довкіллєвий, підхожий, назадницькі (кроки), великозерний тощо.
Нема на майже 500-сторінковий текст активних дієприкметників. Трапилося 2 "вражаючих", але оскільки "разючих" значно більше, то це, вочевидь, просто недогляд, а мо’ коректор психонув (коректура загалом класна).
Райхскомісар, а не рейхскомісар, Гайнрих, а не Генрих (на дивний російський манер). Це теж плюс. Правда, при цьому залишається Рейн (як за чинним правописом), а не Райн.
Послідовність з правилом "9". При цьому Місисипі (за чинним же правописом – Міссісіпі, бо так в російській – Миссисипи, хоч англійською – Mississippi), тобто перекладач цілком слушно прибрав тут всі подвоєння всупереч "лівописному" варіянтові, але при цьому в книжці залишилася, скажімо "чинна" Голландія. Зате, що стосується антропонімів – то подвоєння прибрані послідовно, за єдиним винятком – Секвойї. І таке прагнення позбутися подвоєнь, що і в оригіналі-то не звучать, – цілком похвальне і було б добре, щоб воно прищепилось якось членам правописної комісії.
Всюди послідовно у власних назвах і похідних маємо доречне "ґ" як відповідник до англійського "g". Трапляються, правда, винятки Норвегія, хоч Ґренландія. Але загалом – плюс.
Для англійського ж "h" – послідовно відповідник "г" — мангетенський тощо. Теж плюс, особливо враховуючи, що більшість перекладачів продовжує дотримуватися російського передання – через "х" (мабуть, так їх вчать бідні викладачі, не спроможні вимовляти деякі українські звуки). Тверда "л" — Чарлз. Також Вітні, Вільям. Суцільні плюси.
Про мінуси (зазначу зразу, що ці мінуси не порушують чинну (офіційну) лексику). Використання форм на кшталт "було зроблено", слів "аби" замість "щоб", "зараз" – замість "тепер". На жаль, ці випадки дуже поширені в теперішній мові.
"Ясна річ" (певна річ). "Стальний" замість давнішого і підтвердженого словниками Грінченка, Голоскевича, Ніковського "сталевого". Скальковані з російської і освячені офіційними мовознавцями: "незважаючи на" (попри), "нововведення" (новозаведення), "конкурентноспроможність" (конкурентність) тощо.
Мода останнього часу: назву закордонних фірм, видань, продуктів тощо писати латиницею. Загалом "Microsoft" треба писати в українських текстах кирилицею (транслітеруючи чи транскрипуючи). Краще останнє. Виняток — джерела. Бо інакше наша писемна система перетвориться в казнащо, де зможе прижитися будь-яка кандзюбка. Тоді, звісно, там знайдеться місце для гієрогліфів, латинки, розмаю знаків, пичок тощо.
І насамкінець. Перекладач вводить в обіг слова, які, мабуть, ніколи українською не писали (наприклад, назви різних екзотичних мов). І попри високий професіоналізм перекладача, як на мене, такі слова потребують обговорення (хоча б і на цьому сайті) і занесення в словники, щоб інші вже не винаходили велосипеда.
До того ж тут є спірні питання. Я, скажімо, проти "таґалоґської" мови, але не маю ніц проти таґальської (таґалоґу). Не очевидною є правильність сполуки "письмова система/система письма" (writing systems), тобто можна й так (і такі сполуки поширеніші в теперішній мові), але, як на мене, доречнішою є "писемна система". Видається анекдотичною офіційна сполука "носій мови", скалькована з не менш анекдотичної російської "носитель языка" (а ще ж є "носитель культуры, духовности" тощо). Такі сполуки вже давні, але ж ми творимо мову тепер. Можна й замінити .
Книжку раджу прочитати всім читальникам. Якщо знайдете . Мої 3 походи в "Є" закінчилися невдачею: то щойно забрали, то нема.
П.с. До речі, цитата з книжки: "Ми можемо вивести загальний принцип щодо організації групи. Якщо ви ставите за мету новаторство й конкурентноспроможність, вам слід уникати надмірної єдності та надмірної роздробленості". Принаймні надмірна єдність українцям не загрожує. Нам залишилось тільки з останньою справитися .
Класна книжка. Пулітцерівська премія (США) за 1997 р. (номінація "нехудожня література") і премія Королівського товариства (Велика Британія) за найкращу наукову книжку (англ. мовою) для нефахівців за 1998. [До речі, його попередня книжка "Третій шимпанзе: Еволюція і майбутнє людської тварини" теж здобула премію Королівського товариства за 1992 р. (рідкісний випадок для цієї премії), а книжка "Колапс: Як суспільства вибирають між виживанням і гибеллю" увійшла в короткий список (6 книжок) цієї ж премії за 2006 р.]
І що головне – класний переклад. Перекладач здебільшого дотримується норм чинного правопису, але мова багата і вишукана. Як на мене, деколи перекладач навіть передає куті меду : яко, до прикладу тощо. Водночас використовує хоч і рідкісні поки, але дуже доречні слова: ростучий, довкіллєвий, підхожий, назадницькі (кроки), великозерний тощо.
Нема на майже 500-сторінковий текст активних дієприкметників. Трапилося 2 "вражаючих", але оскільки "разючих" значно більше, то це, вочевидь, просто недогляд, а мо’ коректор психонув (коректура загалом класна).
Райхскомісар, а не рейхскомісар, Гайнрих, а не Генрих (на дивний російський манер). Це теж плюс. Правда, при цьому залишається Рейн (як за чинним правописом), а не Райн.
Послідовність з правилом "9". При цьому Місисипі (за чинним же правописом – Міссісіпі, бо так в російській – Миссисипи, хоч англійською – Mississippi), тобто перекладач цілком слушно прибрав тут всі подвоєння всупереч "лівописному" варіянтові, але при цьому в книжці залишилася, скажімо "чинна" Голландія. Зате, що стосується антропонімів – то подвоєння прибрані послідовно, за єдиним винятком – Секвойї. І таке прагнення позбутися подвоєнь, що і в оригіналі-то не звучать, – цілком похвальне і було б добре, щоб воно прищепилось якось членам правописної комісії.
Всюди послідовно у власних назвах і похідних маємо доречне "ґ" як відповідник до англійського "g". Трапляються, правда, винятки Норвегія, хоч Ґренландія. Але загалом – плюс.
Для англійського ж "h" – послідовно відповідник "г" — мангетенський тощо. Теж плюс, особливо враховуючи, що більшість перекладачів продовжує дотримуватися російського передання – через "х" (мабуть, так їх вчать бідні викладачі, не спроможні вимовляти деякі українські звуки). Тверда "л" — Чарлз. Також Вітні, Вільям. Суцільні плюси.
Про мінуси (зазначу зразу, що ці мінуси не порушують чинну (офіційну) лексику). Використання форм на кшталт "було зроблено", слів "аби" замість "щоб", "зараз" – замість "тепер". На жаль, ці випадки дуже поширені в теперішній мові.
"Ясна річ" (певна річ). "Стальний" замість давнішого і підтвердженого словниками Грінченка, Голоскевича, Ніковського "сталевого". Скальковані з російської і освячені офіційними мовознавцями: "незважаючи на" (попри), "нововведення" (новозаведення), "конкурентноспроможність" (конкурентність) тощо.
Мода останнього часу: назву закордонних фірм, видань, продуктів тощо писати латиницею. Загалом "Microsoft" треба писати в українських текстах кирилицею (транслітеруючи чи транскрипуючи). Краще останнє. Виняток — джерела. Бо інакше наша писемна система перетвориться в казнащо, де зможе прижитися будь-яка кандзюбка. Тоді, звісно, там знайдеться місце для гієрогліфів, латинки, розмаю знаків, пичок тощо.
І насамкінець. Перекладач вводить в обіг слова, які, мабуть, ніколи українською не писали (наприклад, назви різних екзотичних мов). І попри високий професіоналізм перекладача, як на мене, такі слова потребують обговорення (хоча б і на цьому сайті) і занесення в словники, щоб інші вже не винаходили велосипеда.
До того ж тут є спірні питання. Я, скажімо, проти "таґалоґської" мови, але не маю ніц проти таґальської (таґалоґу). Не очевидною є правильність сполуки "письмова система/система письма" (writing systems), тобто можна й так (і такі сполуки поширеніші в теперішній мові), але, як на мене, доречнішою є "писемна система". Видається анекдотичною офіційна сполука "носій мови", скалькована з не менш анекдотичної російської "носитель языка" (а ще ж є "носитель культуры, духовности" тощо). Такі сполуки вже давні, але ж ми творимо мову тепер. Можна й замінити .
Книжку раджу прочитати всім читальникам. Якщо знайдете . Мої 3 походи в "Є" закінчилися невдачею: то щойно забрали, то нема.
П.с. До речі, цитата з книжки: "Ми можемо вивести загальний принцип щодо організації групи. Якщо ви ставите за мету новаторство й конкурентноспроможність, вам слід уникати надмірної єдності та надмірної роздробленості". Принаймні надмірна єдність українцям не загрожує. Нам залишилось тільки з останньою справитися .